- Уляна Маслова
кореспондентка
В Україні вже діє відкритий банкінг / НБУ
З серпня в Україні діє відкритий банкінг. Упродовж п’яти місяців банки та інші надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунків (ASPSP) мають привести свою діяльність у відповідність до нових правил.
Редакція Delo.ua поспілкувалася з провідними експертами, аби зрозуміти, наскільки готова банківська система до Open Banking та які виклики чекають на фінансові установи.
Зручність і автоматизація для клієнтів та ФОПів
Директор Асоціації ЄМА Олександр Карпов розповідає, що Open Banking ставить за мету спростити фінансове життя як звичайних користувачів, так і підприємців. Завдяки інтегрованим додаткам користувачі зможуть контролювати всі рахунки, аналізувати витрати та отримувати фінансові поради в одному місці, замість того щоб користуватися кількома банківськими сервісами.
“Для ФОПів це, передусім, автоматизація. Відпаде потреба вручну вивантажувати виписки з різних банків і завантажувати їх у бухгалтерські програми чи сервіси звітності. Все буде відбуватися автоматично через API. Це значно спростить ведення бізнесу, економитиме час та мінімізує людські помилки”, — розповідає експерт.
Коли відчуємо ефект та переваги від Open Banking
Олександр Карпов наголошує, що часові рамки та вигоди від Open Banking будуть відчутними для різних учасників ринку в різний час. За його словами, технічний дедлайн для банків встановлено на 1 січня 2026 року, коли їхні API мають бути готові приймати запити. Однак до 1 серпня 2026-го триватиме “адаптаційний період”, упродовж якого санкції застосовуватися не будуть.
“Зараз банки відчувають переважно витрати. Всі зайняті інфраструктурою — розробкою власних рішень або вибором вендора. Це капітальні інвестиції без негайного повернення”, — пояснює Карпов.
За словами директора ЄМА, банки, які першими отримають відповідні ліцензії, почнуть агрегувати клієнтів інших установ у своїх додатках. Для інших банків це може обернутися ризиком втрати прямого контакту з клієнтами, адже основна фінансова активність переміститься до супердодатку конкурента.
“Справжня перевага для банків з’явиться пізніше і лише у тих, хто обирає проактивну стратегію. Це можливість стати фінансовим хабом. Коли клієнт через ваш додаток керує всіма своїми рахунками, ви отримуєте безцінний інструмент для кросс-продажів власних кредитних, страхових та інвестиційних продуктів. Але це вже стратегія гравців першої ліги”, — пояснює експерт.
Для підприємців та ФОПів переваги будуть практичними: автоматизація бухгалтерії, прискорений онбординг і кредитування, а також поява PIS-платежів, які знімуть із бізнесу обов’язок зберігати платіжні дані клієнтів. Перші PIS-рішення, на думку Карпова, можна очікувати вже у 2026 році від великих банків, які отримають ліцензії і зможуть пропонувати своїм мерчантам оплату через власні додатки.
“Кінець ері ручного вивантаження CSV-файлів і завантаження їх у 1С чи інші сервіси. Все буде синхронізуватися автоматично. Фінансова історія потенційного клієнта чи контрагента перевіряється миттєво через AIS-згоду, а не за тиждень через надання довідок”, — розповідає експерт.
Для звичайних користувачів головними “плюсами” стануть агрегування рахунків у одному додатку та спрощені платежі без необхідності вводити дані власних карток.
Таким чином, підсумовує Карпов, 2026 рік стане радше етапом технологічного розгортання та тестових рішень, тоді як справжні переваги від Open Banking ринок відчує ближче до 2027 року, коли ліцензії отримають не лише банки, а й небанківські учасники, що запустить справжню конкуренцію за клієнта.
Безпека даних і контроль над рахунками
За словами старшої юристки Asters Інни Бондаренко, у рамках Open Banking користувачі отримують контроль над тим, які дані про їхні рахунки передаються стороннім надавачам послуг. Доступ надається лише до визначеного обсягу інформації користувачем щодо його рахунку, що здійснюється на його вимогу та за його згодою.
“Положенням передбачається, що банки несуть відповідальність перед користувачем, зокрема за шкоду, заподіяну йому в разі недотримання вимог положення та розкриття інформації без дозволу”, — підкреслює юристка.
Вона наголошує, що банки зобов’язані забезпечувати безпечний обмін інформацією та її захист через API, здійснювати моніторинг платіжних операцій і запитів щодо надання відомостей з рахунків, а також вживати заходів для запобігання шахрайству чи неправомірному доступу.
У свою чергу, сторонні надавачі послуг мають бути авторизованими НБУ, мати чинні сертифікати відкритого банкінгу, страхування відповідальності перед користувачами і банками, надійну технічну інфраструктуру, що відповідає всім вимогам для взаємодії через API з банками. Окрім цього, вони мають забезпечувати безпечний обмін інформацією з банком і користувачем та захист цих даних, і гарантувати, що персональні дані користувача будуть недоступні будь-яким іншим сторонам, окрім самого користувача та надавача послуг, який надав її користувачу.
Якщо говорити про ризики при використанні відкритого банкінгу для користувачів та ФОПів, то серед поширених інструментів шахрайства Інна Бондаренко називає фішинг та шкідливе програмне забезпечення, а саме створення фейкових застосунків банків чи надавачів послуг, які імітують оригінальні продукти та вводять користувача в оману, спонукаючи його добровільно передавати свої дані. Окрім цього, вона звертає увагу на ризики конфіденційності та безпеки даних користувачів, якщо не застосовуються належні заходи безпеки, такі як шифрування, автентифікація та керування згодою.
Що стосується можливих випадків надання неусвідомленої згоди на обробку даних, співрозмовниця Delo.ua наголошує, що такий ризик є низьким, адже передбачається низка вимог щодо надання такої згоди. Зокрема, згода користувача має бути активною (тобто строк дії, на яку було надано її користувачем, ще має тривати) та підтвердженою посиленою автентифікацією (зазвичай двофакторною).
“Що стосується частоти надання згоди, то потрібно розрізняти згоду на виконання платіжної операції, і в такому разі користувач має надавати свою згоду під час кожного ініціювання разової операції. А також згоду користувача на надання відомостей з рахунків, і тоді користувач дає тривалу згоду на доступ до інформації про свої рахунки строком до 180 днів”, — каже Інна Бондаренко.
Також користувачу має бути чітко відображено в програмі/застосунку інформацію про обсяг та характер згоди, яку він надаватиме. Так, користувач має отримати наступну інформацію перед тим, як надати згоду на доступ до відомостей з рахунків:
1. Інформацію про надавача послуг, якому надається доступ до рахунку;
2. Номер рахунку, до якого надається доступ;
3. Обсяг інформації щодо рахунку, до якої надається доступ;
4. Строк дії згоди користувача на надання відомостей з рахунків;
5. Умови відкликання згоди користувача.
Крім того, банк зобов’язаний перевіряти наявність згоди користувача перед тим, як дати сторонньому надавачу послуг доступ до рахунку користувача.
“Можна сказати, що для користувачів передбачена низка запобіжників від неусвідомленого надання згоди, таких як деталізація згоди для користувача перед наданням доступу до інформації про свій рахунок та посилена автентифікація користувача, можливість відкликати згоду в будь-який момент, а також можливість для користувача відслідкувати свої активні та неактивні згоди”, — підсумовує юристка.
Потенційний вплив Open Banking на тарифи та комісії
На думку голови проєктного офісу Незалежної асоціації банків України Дмитра Глінського, конкуренція зазвичай сприяє зменшенню вартості. Водночас, відкритий банкінг не просто розширює коло гравців на ринку, але й створює ґрунт для нових ринкових ролей і комбінованих послуг.
“Посилення конкуренції відбуватиметься передусім у площині зручності сервісу, а вплив на вартість послуг не буде лінійним”, — зазначив експерт.
Дмитро Глінський пояснив, що завдяки відкритому банкінгу платіжна послуга може бути безшовно вбудована у комплексний ланцюг послуг, який буде дешевшим і значно зручнішим порівняно з незв’язаним набором тих самих сервісів. Крім того, доступ по API також може бути використаним для автоматизованого отримання інформації, необхідної в рамках іншого сервісу, наприклад кредитного. Таким чином відкритий банкінг може сприяти зменшенню собівартості всього сервісу або робити такий сервіс взагалі можливим.
У той же час директор Асоціації ЄМА Олександр Карпов вважає, що питання впливу відкритого банкінгу на тарифи має кілька аспектів, і однозначної відповіді “так” чи “ні” немає. З одного боку, Open Banking створює передумови для посилення конкуренції, адже нові гравці-фінтехи могли б запропонувати інноваційні сервіси з нижчими комісіями. Але, за словами експерта, паралельно відбувається регулювання міжбанківської комісії, і досвід Європи показує, що коли регулятор примусово знижує одні тарифи, банки неминуче компенсують це підвищенням інших. З’являються комісії за ведення рахунку, зняття готівки, обслуговування карток тощо.
Співрозмовник видання уточнює, що реального зниження комісій у 2026 році очікувати не варто — це буде лише технологічний запуск екосистеми, а справжня конкуренція, яка могла би вплинути на тарифи, розпочнеться не раніше 2027 року, коли (і якщо) вирішаться регуляторні питання щодо ліцензування небанківських учасників.
Експерт зазначає, що різні сегменти ринку відчують наслідки по-різному:
“Для великого бізнесу можливе зниження комісій за еквайринг завдяки PIS-платежам. Для малого та середнього бізнесу — потенційне здешевлення окремих фінансових сервісів завдяки автоматизації через API. Для звичайних клієнтів — ризик втрати деяких безкоштовних базових послуг, які банки почнуть тарифікувати для компенсації втрат в інших сегментах”, — пояснює директор ЄМА.
Конкуренція чи партнерство: вигоди та нові бізнес-моделі Open Banking
За словами Олександра Карпова, після запуску Open Banking на ринку з’являться три головні моделі:
Банки-хаби (великі гравці), які стануть “фінансовими супермаркетами”. Їхньою метою є зробити власні застосунки головними для клієнта. Через них користувач зможе бачити всі рахунки (навіть з інших банків), і здійснювати платежі. Вони зароблятимуть на продажі власних кредитів, страхівок та інвестицій через цей єдиний додаток. Експерт наголошує, що вони є головними драйверами.
Фінтех-компанії, що, у свою чергу, робитимуть ставку на нішеві сервіси — автоматизацію бухгалтерії, порівняння пропозицій, інвестування. Їхня модель базуватиметься на невеликій підписці або комісії з угод. Вони — другий драйвер, але, за словами Олександра Карпова, їхній старт уповільнює регулятор.
Банки-постачальники (менші банки) можуть опинитися у ролі обслуговувальників базових (зарплатних чи кредитних) рахунків. Основна активність їхніх клієнтів при цьому може перейти у додатки банків-хабів або фінтехів, тож їхня модель зводитиметься до виживання та пошуку партнерств.
Довгостроково переможе той, хто створить найзручніший додаток для клієнта, незалежно від того, банк це чи фінтех, резюмує співрозмовник Delo.ua.
