Суд підтвердив статус пам'ятки для маєтку Дмитрієвих на Подолі

фотографії з відкритих джерел

Один з найстаріших садибних комплексів залишається під правовою охороною

Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав статус пам'ятки історичного маєтку Дмитрієва, 1830-1895 роки. Про це повідомив пам'яткозахисник Дмитро Перов, повідомляє «Главком».

«Апеляція забудовника не була успішною. Таким чином, один із найстаріших садибних комплексів залишається під захистом закону», – зазначив Перов.

Садиба Хорива, також відома як Дмитрівська, — це комплекс XIX століття, що складається з двох житлових будинків та однієї господарської будівлі на Подолі. Він розташований за адресою вулиця Хорива, 2-А, 2-Б, 2-Д, поруч із церквою Миколи Притиска, за Житнім ринком.

Наказом Міністерства культури України № 869 від 15 жовтня 2014 року будівлі внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер № 955/1-Кв та № 955/2-Кв).

Історія сайту

З 1660 року в маєтку, який тоді об'єднував ділянки № 2 та 4, розміщувався кам'яний будинок Сави Туптала, сподвижника Богдана Хмельницького. Після великої пожежі 1811 року відокремлену ділянку № 2 було передано купцю першої гільдії Павлу Лобкову та його дружині Дарії. У 1831-1832 роках купець третьої гільдії Федір Курлюков викупив ділянки за борги власників і знову об'єднав їх в одну. Близько 1836 року він розібрав будинок Туптала, який значно постраждав від пожежі, і збудував новий.

Церква Святого Миколая Переможця (ліворуч), будинки № 2-А та 2-Б (праворуч). Фото 1940-х років, фото: Вікіпедія

У 1867 році частину маєтку, а саме ділянку № 2, придбав В. Барщевський. На цьому місці розташовувалися одноповерховий цегляний будинок та магазини. У 1874 році купець Псахій Поляков здав будинки в оренду за умови їх реставрації. Пізніше він їх і придбав. У 1886 році наступний власник, міщанин В. Кадацький, продав ділянку І. Дмитрієву. У той час будівельні роботи проводилися за проектом архітектора Володимира Ніколаєва.

У 1895 році на подвір’ї за проектом архітектора Олександра Кривошеєва було збудовано двоповерхову господарську будівлю в цегляному стилі. У 1898 році маєток було заставлено банку. Останньою власницею була дружина васильківського купця Б.-Є. Лишака.

У 1922 році більшовики остаточно націоналізували маєток. Будівлі, розташовані поруч із Житнім ринком, протягом багатьох років займали продуктовий магазин, бублична крамниця, олійниця зі складом, слюсарна майстерня, майстерня з ремонту взуття, перукарня, а господарську будівлю займала кондитерська фабрика.

У 1991 році в чотириповерховому будинку № 2-А було проведено ремонтні роботи.

Архітектура садиб

Головний корпус № 2-Б

Будинок № 2-Б по вулиці Хорів фото: Вікіпедія

Двоповерхова цегляна будівля була збудована за типовим проектом у 1830-х роках та перебудована у 1875 році. Додатковий поверх було добудовано у 1897 році.

Композиція будинку ритмічна, вікна підкреслені клиноподібними карнизами та фланковані пілястрами. Фільонки та фриз орнаментовані бордюром. Ліворуч розташований вхід до внутрішнього двору. Фасад внутрішнього двору акцентований ризалітом з аттиком.

Комерційна будівля № 2-А

Будинок № 2-А. Фото 1935 року, фото: Вікіпедія

Чотириповерхова цегляна, оштукатурена, пофарбована будівля з підвалом та бляшаним дахом була збудована в 1897 році. Симетрична композиція фасаду підкреслена двома ризалітами. Передній та бічний (орієнтований на будинок № 4/9) фасади оздоблені в цегляному стилі, з декоративними елементами, сформованими з цегли.

Спочатку на першому поверсі планувалося розмістити великі вітрини. Простір між вікнами на другому та третьому поверхах оздоблений подвійними пілястрами. Підвіконня та фриз під карнизом орнаментовані облямівкою.

Господарська будівля (№ 2-D)

У 1895 році в глибині маєтку було збудовано двоповерхову цегляну будівлю Г-подібної форми. Господарська будівля є елементом традиційної подільської садиби.

Знищення пам'ятника

Восени 2010 року Подільська районна рада залучила приватне підприємство «Конвалія-Нерухомість» до реконструкції непридатних для проживання будівель за адресою вулиця Хорива, 2, загальною площею 3109,7 квадратних метрів. Цю фірму заснувала у серпні 2010 року юристка Вікторія Рогач. Її керівником став Роман Шингур. Реєстрацію більшості договорів фірми на купівлю-продаж квартир здійснювала нотаріус Катерина Огендовська, дружина колишнього голови Центральної виборчої комісії України Михайла Огендовського. Шингур мав спільний бізнес з Огендовським, а також з Олегом Шевчуком, керівником юридичної фірми «Проксен», яка у 1990 році отримала ліцензію №1 від Міністерства юстиції на право адвокатської діяльності. Окрім Шингура, Рогача та Охендовського, з її діяльністю пов'язані також голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів та співзасновник цієї фірми Сергій Козьяков, колишній заступник голови адміністрації президента Олексій Філатов та радник мера Києва Віталія Кличка Сергій Левада.

15 жовтня 2014 року Міністерство культури України внесло будівлі комплексу до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 955/1-Кв та № 955/2-Кв).

У січні 2015 року компанія отримала дозвіл від відділу земельних ресурсів міської державної адміністрації на реконструкцію будівель під офісно-торговий комплекс з підземним паркінгом, а потім на їх оренду на 25 років. Забудовник виселив мешканців та викупив нежитлові приміщення.

Водночас, «Конвалія-Нерухомість» оскаржила рішення про внесення будівель до реєстру пам'яток архітектури в суді. 15 травня 2015 року Окружний адміністративний суд Києва скасував наказ Міністерства культури України про дозвіл на руйнування пам'ятки та будівництво комерційного об'єкта. Оскільки міністерство не зняло будівлі з реєстру, 9 липня 2019 року суд знову задовольнив позов забудовника.

На початку 2022 року Північний апеляційний господарський суд Києва вилучив маєток та заборонив його продаж власнику. Однак у серпні того ж року той самий суд скасував власне рішення та повернув комплекс пам'ятників у власність Конвалія-Нерухомості. Це рішення було оскаржено до Верховного Суду, який 5 жовтня 2022 року зобов'язав апеляційний суд повторно розглянути позов по суті.

Покинуті будинки № 2-А та 2-Б. Фото 2020 року: Вікіпедія

На своєму останньому засіданні 18 січня 2023 року Касаційний адміністративний суд скасував рішення ОАСК про позбавлення Дмитрівського садиби статусу пам'ятки та повернув її громаді. Під час судового розгляду «Конвалія-Нерухомість» не проводила жодних робіт з реконструкції будівель, незважаючи на умови інвестиційного проєкту, натомість було розібрано дахи та частково демонтовано вікна.

Історики та громадськість міста наголошують, що незалежно від рішення суду вулиця Хорива є заповідною зоною, об'єкти якої перебувають під суворою охороною. На ній допускається лише «виявлення та посилення історичної складової з дозволу відповідних уповноважених органів охорони культурної спадщини». Крім того, поруч розташований Флорівський монастир, пам'ятка архітектури національного значення. Його статус вимагає збереження території від «дисгармонійних втручань» забудовників.

Читайте також: