Автор світлини, Getty Images
Пояснення до світлини, Краснагоркаї знають за дистопійні твори9 жовтня 2025
Нобелівську відзнаку з літератури цьогоріч отримав угорський автор Ласло Краснагоркаї.
Його вшанували “за дивовижну та пророчу діяльність, яка навіть серед апокаліптичного страху підтверджує силу мистецтва”.
“Я надзвичайно радий, водночас стриманий та невимовно розбурханий”, – сказав письменник шведському радіо Sveriges Radio після оголошення переможця.
Краснагоркаї знаний своїми антиутопічними алегоріями, в яких він вивчає життя людей у закритому світі без надій.
Він створив п’ять романів і завоював чимало інших літературних премій, зокрема Міжнародну Букерівську відзнаку в 2015 році.
“Його книжки об’єднують центральноєвропейську спадщину — з очевидним впливом Кафки і Томаса Бернхарда — з нісенітницею та гротеском, але водночас у них присутні спокійні, глибокодумні миті, натхненні східною літературою”, – йдеться в релізі для преси Нобелівського комітету.
Ласло довідався про премію по телефону від представників Шведської академії, перебуваючи з візитом у Франкфурті.
Він став другим угорським літератором, який здобув Нобелівку, після покійного Імре Кертеса, лауреата 2002 року.
Автор світлини, AFP via Getty Images
Пояснення до світлини, Книги Краснагоркаї у Шведській академії, Стокгольм, 9 жовтня 2025 року
Краснагоркаї народився 1954 року в невеликому місті Дьюла на південному сході Угорщини, недалеко від кордону з Румунією.
Саме віддалена сільська місцевість стала сценою його першого роману “Сатанинське танго”, який вийшов друком у 1985 році та одразу став літературною сенсацією в Угорщині, а також проривом у творчості митця.
Роман розповідає про повернення Іріміаша — чоловіка, якого вважали померлим, — у занепадаюче угорське село. Він приносить обіцянку нового життя, в яку місцеві жителі радо вірять.
Майже через десять років режисер Бела Тарр відзняв за книжкою фільм тривалістю в сім з половиною годин, який вважається культовим.
У інтерв’ю романіст говорив, що “мав намір написати лише одну книжку — і після цього займатися іншими справами, особливо музикою”.
У 2015 році Ласло Краснагоркаї одержав Міжнародну Букерівську відзнаку. Судді тоді відзначили надзвичайну емоційну силу його творів та широкий мовний діапазон.
Серед найвідоміших книжок автора — “Меланхолія опору” (1989), “Війна і війна” (1999) та “Сі Ван Му тут, внизу” (2008).
Творчість Краснагоркаї формували подорожі та нові мови. У 1987 році він вперше покинув комуністичну Угорщину — рік у Західному Берліні за стипендією відкрив йому новий світ.
Згодом він черпав наснагу в Монголії та Китаї, створюючи книжки на кшталт “В’язень Урги” та “Розруха і печаль в Піднебесній”.
Під час роботи над “Війна і війна” письменник багато мандрував Європою і навіть мешкав у квартирі у легендарного поета-бітника Аллена Гінзберга в Нью-Йорку. Краснагоркаї сам стверджує: саме ця підтримка допомогла довести роман до кінця.
Роман Краснагоркаї “Гершт 07769” (2021) вважають важливим сучасним німецьким твором. У ньому показані суспільні заворушення в маленькій комуні Тюрингії перед пандемією: анархія, вбивства, підпали.
Головний герой, всиновлений неонацистом Флоріаном Герштом, працює чистильником графіті, а його наставник — фанат Баха, який шаленіє через написи на пам’ятниках композитору. Критики називають роман “похмуро-трагічним від початку до кінця”.
Останній сатиричний роман “Жемле Одаван” повертає читача до Угорщини. Головний герой — 91-річний Йожі Када, який потайки претендує на престол, але водночас робить усе, щоб зникнути з цього світу.
Історія Нобелівської відзнаки з літератури
Якщо у фізиці, хімії чи медицині існують чіткі умови, то в літературі все складніше: це не наука, і оцінювання завжди суб’єктивні.
Шведська академія обирає лауреатів, покладаючись на два правила із заповіту Альфреда Нобеля: твір має приносити “максимальну користь людству” та діяти в “ідеалістичному напрямку”.
Другий пункт завжди породжував питання: що саме Нобель мав на увазі під ідеалізмом? Сучасні експерти вважають, що мова йде не про філософський ідеалізм, а про досконалість мови, стиль та майстерність романіста.
Автор світлини, Chris Jackson
Пояснення до світлини, Нобелівська медаль
З 1901 року премію присуджували 117 разів, відзнаки отримали 121 особа, серед яких 18 жінок. Чотири рази премію ділили між кількома авторами.
Наймолодший лауреат — Редьярд Кіплінг, 41 рік (1907), найстарша — Доріс Лессінг, 87 років (2007). Премію не присуджували сім разів — під час воєн та криз.
Відмовлялися від премії двічі: Борис Пастернак у 1958 році під тиском радянської влади та Жан-Поль Сартр у 1964-му, який завжди відкидав офіційні нагороди.
