© Goodluz / depositphotos
Оксана Онищенко
Обговорення результатів НМТ відбувається щорічно після завершення вступної кампанії. Проте дискусія про сам процес тестування, його значення та перспективи чомусь завжди відсувається на потім. Особливо під час війни. Поширена думка: добре, що ми принаймні зберегли його.
ЗНО, тепер НМТ, існує вже понад двадцять років і досі користується довірою суспільства. Це спроба держави донести до молоді: «У вас є можливість». Але справжня цінність тестування полягає не лише в справедливому доступі до навчання, а й у його впливі на все суспільство. На освіту — адже НМТ демонструє, чого справді навчають у школах, а чого — ні. І саме тому викладачі пристосовують своє навчання до тестів: що варто вивчати, а з чим можна не заморочуватись. Цей факт також став причиною, чому математика та історія стали обов’язковими: в іншому випадку їх просто не викладали б. Це стосується й університетів — як інструмент відбору студентів. Отже, якість освіти прямо пов’язана із ЗНО—НМТ, впливаючи на якість самої країни.
Щоб цей інструмент працював ефективно, важливо правильно ним користуватися. Необхідно підтримувати його в робочому стані, вдосконалювати, а не послаблювати, якщо щось комусь «заважає». Це подібно до роботи суперкомп’ютера: ним можна запускати космічні програми або ж використовувати для цвяхів.
Сучасний НМТ суттєво змінився від початкової версії реформи, і зміни — не на краще: встановлюються нові порогові бали та оцінки, що впливають на якість оцінювання (більше про це — тут). З тестів були видалені відкриті запитання, де потрібно формулювати й обґрунтовувати власну думку, демонструвати способи розв’язання задач. Переважна частина завдань — це вибір правильної відповіді з наданих варіантів, тобто фактично відзначення хрестиків. Поріг «склав / не склав» (мінімальний прохідний бал) — вкрай низький, в даний час він становить 15% від загальної кількості балів. Це означає, що для математики достатньо правильно відповісти на п’ять з 22 запитань, а з української мови чи біології — на сім з 30. Враховуючи, що в тестах переважають легкі завдання з вибором правильної відповіді, це свідчить про мінімальні вимоги до учасників тестування.
Частину цих змін можна обґрунтувати об’єктивними факторами: війна, потреба в швидких і гнучких рішеннях. Однак інша частина є набагато глибшою та тривожнішою: це постійні спроби вкоротити ЗНО, позбавляючи частину вступників та намагаючись використати тестування для вирішення соціальних проблем.
Вступна кампанія: чи може змінитися модель НМТ у 2026 році
На перший погляд, якість НМТ стосується освіти. Насправді ж це — політичне питання. Як тільки завдання тестів ускладняться й відобразять реальну картину знань, це викличе суспільний резонанс. Більшість тих, хто не здасть тест, покладе провину на УЦОЯО та НМТ, а не на власний рівень знань. Додасться й обурення шкіл — адже їм доведеться пояснювати, чому результати незадовільні. Буде й незадоволення суспільства — де ж усі реформи, про які нам розповідають роками, чому вони не реалізовані? Це буде незручно й перед міжнародними спонсорами — чому не спрацювали всі ті проєкти та програми, які вони фінансували? У звітах за гранти все виглядає добре. Невдоволені також залишаться університети — вони втратять студентів.
А якщо влада знайде політичну волю, щоб показати реальну картину якості знань, з цим потрібно буде щось робити: змінювати програми та підручники, інакше готувати вчителів, проводити серйозну аналітичну працю — шукати причини. Для цього потрібні фахівці в МОН та командах реформ. Нагально потрібні реальні суспільні обговорення — що робити далі. І зміни в державній політиці, готовність до принципових рішень, іноді — непопулярних. Натомість простіше спростити тести.
Низький поріг «склав / не склав» у НМТ — це також приклад політичного рішення. Він вказує, скільки студентів держава планує зарахувати до університетів. Чим нижчий поріг, тим більше абітурієнтів матимуть можливість взяти участь у вступній кампанії. Це означає, що навіть неякісні вищі навчальні заклади зможуть зберегти фінансування й уникнути важких процесів реорганізації. Вони завжди зможуть знайти абітурієнтів із низькими балами, які не пройшли серйозного відбору до університетів з хорошою репутацією. До того ж, будуть ще й додаткові вступні кампанії — і зимова, і, можливо, навіть весняна, як зазначив Оксен Лісовий на годині запитань до уряду. Це означає, що в цьому контексті держава фактично ігнорує свою регуляторну функцію — узгоджувати потреби ринку праці та підготовку фахівців.
Додаткові вступні кампанії — це не просто політичний, а й популістичний крок. Це означає, що держава, обираючи між якісною освітою та інтересами окремих університетів (бо в престижних навчальних закладах вже немає місць), надає перевагу другому. Ми розуміємо, що за кілька місяців до зими не можна на навчити математики, можна лише підготувати до тестів.
Цього року в університетах залишається близько половини незаповнених місць, — про це заявив директор директорату вищої освіти та освіти дорослих МОН Олег Шаров. Якщо держава хоче будь-якою ціною заповнити університети студентами, навіть тими, хто не може правильно позначити п’ять хрестиків у тесті, то що станеться з профтехами, які критично важливі для відновлення країни та випускників яких вже не вистачає на ринку праці? Хто ними зацікавиться? Як і раніше, туди не вишикується черга абітурієнтів, оскільки за радянською традицією більшість гне спину за університетським дипломом. І якісне ЗНО з високими вимогами тільки ускладнюватиме ситуацію, адже не пропустить слабких вступників до університетів.
Проте варто відзначити позицію МОН та більшості депутатів профільного парламентського комітету, які не прагнуть відмовитися від НМТ. Оксен Лісовий підкреслив, що вступ без тестування не відбудеться, натомість держава допоможе соціально незахищеним випускникам підготуватися до нього — оплатить їхнє навчання на підготовчих курсах протягом року. Це гарний приклад того, як соціальні пільги надаються не під час вступу, а під час підготовки до нього. Однак наразі це лише концепція, а реалізація в урядовій постанові та чи не з’являться звернення до ОП і депутатів із вимогами ще більше спростити вступ — покаже час.
НМТ-2025: взяли участь 290 тисяч учасників, серед них 228 тисяч одинадцятикласників
Протягом всієї історії ЗНО (НМТ) були спроби вивести з-під його умов частину абітурієнтів. У нас давно сформована категорія пільговиків, які вступають за співбесідою. Наразі цю групу хочуть розширити — дозволити вступ без НМТ до «прифронтових» університетів. Про тиск ректорів цих навчальних закладів говорив ексзаступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, згадував про це ZN.UA та голова профільного парламентського комітету Сергій Бабак. На думку нардепа, це «величезний тиск» не лише з боку університетів, а й політиків, які сумніваються в своїх шансах на виборах, і хочуть грати у популізм.
Публічних пояснень, чому прифронтові виші мають обійти НМТ, кілька. Перше — необхідно зберегти людський потенціал у цих регіонах, і друге — абітурієнти з прифронтових територій складають НМТ в складних умовах. Власне, ці меседжі не раз озвучувала депутатка Юлія Гришина. На годині запитань до уряду вона наголосила, що в парламенті вже зареєстровано законодавчу ініціативу про «відкладення НМТ під час вступу до прифронтових університетів»: «Щоб діти, які проживають там і вступають до університетів у прифронтових регіонах, мали можливість бути зарахованими за співбесідою з подальшим обов’язковим складанням НМТ під час навчання. Нам потрібно зберегти людський потенціал у цих регіонах». На засіданні комітету з питань освіти і науки вона підійшла з іншого боку — звернулася до директорки УЦОЯО Тетяни Вакуленко з питанням: «Як ви вважаєте, чи можемо ми стверджувати, що в нас нині рівні умови складання НМТ для дітей в Україні, які навчаються в регіонах, охоплених активними бойовими діями?».
Так, умови складні. Але, як розповіла Тетяна Вакуленко, рівень знань цьогорічних абітурієнтів фактично не відрізняється від попередніх років — навіть від довоєнних. Лідерами залишаються Київ і Львівщина. Проте серед відмінників — дівчина з Дніпра, яка склала тести з трьох предметів на 200 балів, і дівчина з Києва, яка отримала найвищий результат з усіх чотирьох тестів, і зробила це після сильної ночі обстрілів. Чи складно тим, хто готувався до тестів на прифронтових територіях? Безперечно. Як і тим, хто виїхав у «безпечні» регіони й змушений ділити крихітну кімнату хостела з усією родиною. Як і тим, хто втратив дім у Старокостянтинові чи Кременчуці. Як і тим, хто залишився без батьків і тепер живе в прийомних сім’ях. Як і тим, хто ледь не щонічно спускався до підвалу в Києві. Цей список можна продовжувати безкінечно, адже сьогодні майже кожна історія абітурієнта — це історія мужності.
Діти з прифронтових регіонів потребують підтримки, але вона не повинна означати позбавлення їх права на чесний та прозорий вступ. І вже точно не повинна зводитися до їхнього «закріпачення» прифронтовими університетами. Це вигідно університетам, а не дітям. Тим більше, в умовах масових переміщень буде важко контролювати, чи перебуває людина з пропискою в прифронтовій зоні дійсно там, чи давно виїхала. Як наслідок, кількість пільговиків, які уникнуть НМТ, лише зростатиме. І це не про допомогу. Це — про нову несправедливість.
Якщо держава хоче реально допомогти вступникам з прифронтових територій — хай дасть їм можливість ще раз пройти підготовку до вступу за її рахунок: наприклад, при школах або університетах у відносно безпечних регіонах, з проживанням у гуртожитках і стипендією. Однак це обійдеться дорожче і є складнішим, ніж просто дозволити вступ без НМТ. На жаль, ми стаємо свідками того, як соціальні виклики, включно з ситуацією війни, намагаються вирішити не через реформування шкільних програм або поліпшення рівня освіти, а шляхом поступок в незалежному оцінюванні.
ЗНО стає заручником популізму — і це руйнує ту систему, яку Україна будувала протягом двох десятиліть і на яку покладала великі надії. Потрібно зупинити спрощення та примітивізацію тестів і зберігати високі стандарти там, де це можливо.
Атака на НМТ і спроби його звузити — це не просто технічна зміна правил, це повернення до корупційної системи, яка десятиліттями гарантувала доступ до вишів не найдостойнішим, а тим, хто був «ближчим». Кожен крок у цьому напрямку — це не лише ризик. Це злочин. Не можна жити за принципом «після нас хоч потоп». І не можна все пояснювати війною.
