Автор фото, David Bell
Підпис до фото, Денніс Белл був у дворічному відрядженні в Антарктиці
Кістки британця, який загинув унаслідок трагічного інциденту в Антарктиці у 1959 році, виявили в льодовику, що тане.
Останки знайшли у січні учасники польської антарктичної експедиції, а разом із ними – наручний годинник, радіоприймач та люльку.
Чоловіка офіційно ідентифікували як Денніса “Тінка” Белла, який загинув, упавши в тріщину в льодовику у віці 25 років, під час роботи в організації, що згодом стала Британською антарктичною службою.
“Я вже давно перестав сподіватися знайти свого брата. Це просто неймовірно, приголомшливо. Я не можу цього осягнути”, – розповів BBC News 86-річний Девід Белл.
Автор фото, British Antarctic Survey
Підпис до фото, Денніс Белл у 1959 році на станції Адміралтейська затока – він був відомий своєю любов’ю до хаскі
“Денніс був одним із багатьох мужніх співробітників, які зробили внесок у становлення науки та дослідження Антарктиди в надзвичайно суворих умовах”, – зазначила професорка дама Джейн Френсіс, директорка Британської антарктичної служби.
“Хоча він загинув у 1959 році, пам’ять про нього зберігалася серед колег і в спадщині полярних досліджень”, – додала вона.
Автор фото, Dariusz Puczko
Підпис до фото, Кістки були знайдені на морені та поверхні льодовика Екологія, на західному березі Адміралтейської затоки
Саме Девід відчинив двері будинку в Лондоні у липні 1959 року.
“Хлопець із телеграмою сказав: ‘Мені шкода вам про це казати, але в мене погані новини'”, – згадує він. Потім Девід піднявся нагору, щоб сказати батькам.
“Це був жахливий момент”, – додає він.
Розмовляючи зі мною зі свого дому в Австралії та сидячи поруч із дружиною Івонн, Девід усміхається, коли згадує історії з дитинства в Англії 1940-х років.
Це спогади молодшого брата, який захоплювався своїм чарівним і відчайдушно сміливим старшим братом.
Підпис до фото, 86-річний Девід Белл поспілкувався з BBC News зі свого дому в Австралії
“Денніс був чудовим співрозмовником. Він умів розважити. Він був душею компанії, де б не опинився”, – каже Девід.
“Я добре пам’ятаю його стиль одягу: він завжди носив вовняні пальта. Він був просто звичайним хлопцем, який любив життя”, – додає він.
Автор фото, D. Bell
Підпис до фото, Денніс Белл зображений на правому краю фотографії, він святкує Різдво в Антарктиді в 1958 році – за сім місяців до своєї смерті
Денніс Белл, прізвисько “Тінк”, народився у 1934 році. Він служив у Королівських військово-повітряних силах (RAF) і навчався на метеоролога, після чого приєднався до експедиції Фолклендських островів (Falkland Islands Dependencies Survey) для роботи в Антарктиді.
“Він захоплювався щоденниками Скотта”, – розповідає Девід, маючи на увазі капітана Роберта Скотта, одного з перших людей, які досягли Південного полюса і загинули під час експедиції в 1912 році.
Денніс поїхав до Антарктиди у 1958 році. Його відправили на дворічне завдання в Адвенчері-Бей — невеликій британській базі разом із 12 чоловіками на острові Кінг-Джордж, що приблизно за 120 кілометрів від північного узбережжя Антарктичного півострова.
Автор фото, Russell Thompson
Підпис до фото, Чоловіки на базі на острові Кінг-Джордж пересувалися по суворій місцевості на санях із собаками
Британська антарктична служба веде ретельні записи, а її архіваріус Іуан Гопкінс дбайливо відшукав детальні звіти про роботу та витівки Денніса на суворому і “абсолютно ізольованому” острові.
Читаючи вголос, Гопкінс каже: “Він був життєрадісним і працьовитим, з витонченим почуттям гумору та любов’ю до жартів”.
Автор фото, Russell Thompson
Підпис до фото, Денніс Белл (ліворуч) був відомий своїм почуттям гумору – на цьому фото він відтворює рекламу на снігу
Завданням Денніса було запускати метеорологічні повітряні кулі та передавати звіти до Великої Британії кожні три години, що вимагало запуску генератора в умовах нижче нуля.
Його описували як чудового кухаря, і він відповідав за продовольчі запаси впродовж зими, коли постачальники не могли до них дістатися.
Антарктида тоді здавалася ще більш віддаленою, ніж сьогодні, з надзвичайно обмеженим зв’язком із рідними. Девід згадує, як записував різдвяне послання у студії BBC разом із батьками та сестрою Валері, щоб надіслати його брату.
Він був також відомий своєю любов’ю до хаскі – собак, які тягнули сани по острову, і він виростив два посліди цих собак.
Автор фото, British Antarctic Survey
Підпис до фото, Денніс Белл, ліворуч, на станції Адміралтейська затока у 1959 році
Він також брав участь у топографічних дослідженнях острова Кінг-Джордж, щоб створити одні з перших карт цього незвіданого місця.
Аварія сталася під час однієї з таких експедицій, за кілька тижнів після його 25-річчя.
26 липня 1959 року, в розпал глибокої антарктичної зими, Денніс та ще один чоловік на ім’я Джефф Стокс залишили базу, щоб піднятися на льодовик і провести його обстеження.
Опис у записах Британської антарктичної служби пояснює подальші події та відчайдушні спроби його врятувати.
Сніг був глибоким, а собаки почали виявляти ознаки втоми. Денніс пішов попереду один, щоб підбадьорити їх, але не був на лижах. Раптом він зник у тріщині льодовика, залишивши по собі діру в снігу.
За свідченнями, Джефф Стокс покликав його, і Денніс зміг крикнути у відповідь. Він схопився за мотузку, яку спустив Стокс. Собаки тягнули мотузку, і Денніса підтягли до краю тріщини.
Однак він прив’язав мотузку до свого ременя, й коли його підняли до краю, пояс порвався, і він знову впав. Його друг знову озвався до нього, але цього разу Денніс не відповів.
“Це історія, яку я ніколи не зможу пережити”, – каже Девід.
Звіти базового табору про інцидент мають офіційний, діловий тон.
“Ми отримали від Джеффа […] інформацію, що вчора Тінк впав у тріщину і загинув. Сподіваємося повернутися завтра, якщо дозволить морський лід”, – йдеться у звіті.
Гопкінс пояснює, що ще раніше, кілька тижнів тому, загинув інший чоловік на ім’я Алан Шарман, і моральний дух був дуже низьким.
“Сани повернулися. Ми дізналися сумні подробиці. У Джеффа сильні обмороження рук. Ми не ризикуємо більше, щоб забрати тіло,” – йдеться у звіті наступного дня після трагедії.
Гопкінсу стало відомо, що раніше саме Денніс зробив труну для Алана Шармана.
Автор фото, Russell Thompson
Підпис до фото, Денніс Белл (ліворуч) та Джефф Стокс (праворуч). Джефф Стокс помер п’ять тижнів тому, так і не дізнавшись, що останки Денніса знайшли
“Моя мати так і не змогла це пережити. Вона не могла дивитися на його фотографії і не могла говорити про нього”, – розповідає Девід.
Він згадує, що двоє чоловіків із бази Денніса навідалися до їхньої родини, принісши овчину як знак співчуття.
“Але не було жодного завершення. Не було жодної церемонії, нічого. Просто Денніс зник”, – каже Девід.
Приблизно 15 років тому з Девідом зв’язався Род Райс Джонс, голова British Antarctic Monument Trust.
З 1944 року, за даними організації, 29 людей загинули, виконуючи наукові місії на території Британської Антарктики.
Род організовував подорож для родичів деяких із них, щоб вони могли побачити вражаюче віддалене місце, де жили й загинули їхні близькі.
Девід приєднався до експедиції під назвою South 2015.
“Капітан зупинявся у певних місцях і давав чотири або п’ять сигналів сиреною”, – розповідає він.
Морський лід був надто товстим, тож Девід не зміг дістатися до будинку свого брата на острові Кінг-Джордж.
“Але це було дуже, дуже зворушливо. Це ніби зняло тягар з моїх плечей”, – додає він.
Ця подія дала йому відчуття завершеності.
“І я думав, що на цьому все й закінчиться”, – каже Девід.
Автор фото, Dariusz Puczko
Підпис до фото, Вчені знайшли останки Денніса біля Польської антарктичної станції імені Генрика Арцтовського
Але 29 січня цього року команда польських дослідників з польської антарктичної станції імені Генрика Арктовського знайшла дещо практично під своїм порогом.
Вони знайшли Денніса.
Кістки лежали у шматках льоду та каміння біля підніжжя льодовика Екології на острові Кінг-Джордж. Інші знайшли на поверхні льодовика.
Вчені пояснюють, що невдовзі має випасти свіжий сніг, тому вони встановили GPS-маркер, щоб їхній “колега по полярних дослідженнях” більше не загубився.
Автор фото, Dariusz Puczko
Підпис до фото, Дослідники Польської антарктичної станції імені Генрика Арцтовського ретельно зафіксували останки
Команда вчених у складі Петра Кіттеля, Пауліни Боровки та Артура Гінтера з Університету Лодзі, Даріуша Пучко з Польської академії наук та дослідника Артура Адамека обережно рятували рештки протягом чотирьох поїздок.
За словами польської команди, це небезпечне і нестабільне місце, з тріщинами та зі схилами до 45 градусів.
Зміна клімату викликає драматичні зміни багатьох антарктичних льодовиків, зокрема льодовика Екології, який зазнає інтенсивного танення.
“Місце, де знайшли Денніса – не те саме, де він зник”, – пояснюють учені.
“Льодовики під впливом гравітації рухають свою масу льоду, і разом із нею свій шлях подолав Денніс”, – додають вони.
Також зібрали уламки бамбукових лижних палиць, залишки олійної лампи, скляні контейнери та уламки військових наметів.
“Доклали всіх зусиль, щоб Денніс міг повернутися додому”, – кажуть дослідники.
“Це можливість оцінити внесок цих чоловіків і можливість популяризувати науку та те, що ми зробили в Антарктиці протягом багатьох десятиліть”, – додає Род Райс Джонс.
Автор фото, Dariusz Puczko
Підпис до фото, Багато антарктичних льодовиків відступають, залишаючи після себе кам’янистий матеріал
Девід досі виглядає приголомшеним цією новиною і неодноразово висловлює вдячність польським науковцям.
“Мені просто сумно, що мої батьки так і не дочекалися цього дня”, – каже він.
Незабаром Девід відвідає Англію, де разом із сестрою Валері планує нарешті поховати Денніса.
“Це чудово, я зустрінуся з братом. Можна сказати, що це не має викликати радості, але ми раді. Його знайшли – тепер він повернувся додому”.