Автор фото, EPA
Підпис до фото, Сі Цзіньпін допоміг Путіну уникнути міжнародної ізоляції після вторгнення в Україну
Володимир Путін знову відвідує Китай, але тепер — у новій ролі. Вперше з початку війни в Україні російський лідер прибуває до свого ключового партнера не як підлеглий Сі Цзіньпіна, ізольований західними обмеженнями, а як глобальний керманич, що веде діалог на рівних з лідером США — домінуючої економічної та військової сили світу й головного опонента КНР.
Ця подорож до Китаю стане для Путіна символом успіху після візиту на Аляску, де Трамп урочисто привітав його на американській території, а російський лідер переконав адміністрацію США відкликати вимоги припинити атаки на Україну та погрози новими санкціями.
- Трамп так і не запровадив обмеження проти РФ. Чи можна сприйняти серйозно його нові застороги?
Для демонстрації успіху обрано масштабний формат: окрім Сі Цзіньпіна, Путіна зустрінуть понад десяток керівників держав антизахідного альянсу. У неділю вони зберуться у Тяньцзіні на дворічний форум Шанхайської організації співробітництва.
Після завершення саміту Путін залишиться для особистих переговорів із Сі. У середу в Пекіні вони разом відвідуть парад на честь 80-річчя завершення Другої світової та війни опору Китаю японській агресії, відзначивши «перемогу китайського народу над фашизмом».
Трамп не в змозі розірвати зв’язок Путіна та Сі
Тривалий візит Путіна покликаний показати Заходу, що «неподільний союз» Росії та Китаю лише зростає, а американські спроби розділити їх марні, наголошують аналітики.
Навіть у разі поступок Трампа щодо України та скасування санкцій РФ не відмовиться від співпраці з КНР, переконані експерти.
«Посилюючи економічний тиск на Китай, адміністрація Трампа лише зміцнює спільний фронт Росії та КНР. Спроби послабити їхній альянс через стратегію, зворотню до кісінджерівської, виявилися неефективними», — коментує П’єр Андріє, колишній дипломат Франції у РФ, Таджикистані та Молдові.
Діяльність Генрі Кіссінджера за Ніксона у 1970-х дозволила США відокремити КНР від Радянського Союзу. Однак тодня ситуація відрізнялася суттєво — сьогодні стосунки Москви та Пекіна мають іншу природу.
«Якщо американська стратегія передбачає розкол російсько-китайської єдності через припинення війни в Україні та зняття санкцій, Вашингтон недооцінює глибину та комплексність їх партнерства», — зазначає фахівець із російсько-китайських відносин у публікації для CEPA.
Автор фото, Reuters
«Між Москвою та Пекіном зараз найтісніші взаємини в історії. Жодна сторона не відмовиться від них, незалежно від вашингтонських обіцянок чи погроз», — підкреслює анонімний експерт у статті, де CEPA не розкриває його ім’я «з міркувань безпеки».
«Найближчі союзники»
КНР та РФ пов’язують не лише економічні інтереси. Китай став основним імпортером російських енергоносіїв та головним постачальником техніки після відходу західних компаній. Втім, агресія проти України посилила ідеологічну складову їх співпраці.
«Обидві держави протистоять ліберальній моделі Заходу, кидають виклик американській гегемонії. Вони є ядерними державами та постійними членами РБ ООН зі спільними стратегічними цілями», — перелічує фактори зближення П’єр Андріє, експерт із китайсько-російських відносин.
- Як ЄС та КНР втратили довіру через Путіна й Трампа, і чому їм не вдається відновити стосунки
«У економіці вони взаємодоповнюються: РФ — джерело сировини, Китай — технологій. У військовому плані КНР отримує вигоду від просторового захисту з півночі завдяки Росії», — додає він.
Головним чинником зміцнення партнерства після анексії Криму експерт називає особисту близькість лідерів.
Путін та Сі мають багато спільного. Обоє перебувають у літах (кожному з них 72 роки), виросли за радянської доби, доволі довго керують країнами та прагнуть зберегти владу. Обоє створили авторитарні системи, придушують опозицію й вбачають себе об’єднувачами територій.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Сі — єдиний іноземний лідер, який брав участь у святкуванні дня народження Путіна. Меню включало ковбасу, горілку, млинці та ікру. Владивосток, 2018
Перед вторгненням в Україну Путін і Сі підписали декларацію про «необмежену дружбу і співпрацю». Сі називає російського лідера «близьким союзником». Він зустрічався з Путіним частіше, ніж з будь-яким іншим керівником — понад 40 разів.
Але нинішній візит має особливе значення.
Стратегічні інтереси КНР
Рік тому Путіна супроводжували не урочистості з Трампом, а ордер МКС за звинуваченнями у воєнних злочинах. Китай залишався єдиною провідною державою, що гарантовано приймала російського лідера.
Тоді ж Сі Цзіньпіна привітав у США Джо Байден, а європейський лідер Еммануель Макрон намагався переконати його вплинути на Путіна (безрезультатно).
Тепер Путін прибуває до Пекіна з показним дипломатичним успіхом, що дозволяє йому позиціонувати себе не як молодшого партнера, а як рівного Сі.
Однак Патріція Кім з Брукінгса застерігає: відносини лише виглядають рівноправними. КНР прагне контролювати Путіна, уникаючи його зближення із Заходом, але водночас не бажає надмірного зростання могутності Росії.
«Ідеальний сценарій для Пекіна — РФ, досить сильна для протистояння Заходу, але досить слабка для залежності від Китаю», — аналізувала вона після попередньої зустрічі лідерів у травні.
Ця дилема турбує й росіян, як свідчить соціологія.
Тривоги російського суспільства
«Нинішні відносини сприймаються як нерівноправні, де КНР використовує РФ як джерело сировини та ринок збуту, — констатували у «Левада-центрі», визнаному «іноземним агентом». — Це викликає занепокоєння через залежність від могутнього сусіда».
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Путін підписує першу секцію газогону «Сила Сибіру» у 2014. Спроби РФ продати КНР другу гілку після втрати європейського ринку затягуються
Проте скепсис не заважає громадянам РФ бачити в Китаї опору проти США.
«Позитивні оцінки КНР досягли рекордів, тоді як ставлення до Заходу — мінімумів, — зазначали соціологи до візиту Путіна до Трампа. — Китай уявляється антиподом Америки, альтернативою західному впливу».
Поточна подорож покликана підсилити в росіянах впевненість, що їхня країна не веде загарбницьку війну, а захищає суверенітет від «підступного Заходу» на чолі з США.
Кадри зі зборів ШОС стануть ефективнішим інструментом пропаганди, ніж особисті зустрічі Путіна та Сі.
Альянс авторитарних режимів
Форум ШОС у 2024 стане наймасштабнішим з моменту заснування у 2001, демонструючи світові альтернативу США, ЄС та НАТО.
До Китаю вперше за 7 років приїде індійський прем’єр Моді, який мав суперечності з Сі через прикордонні конфлікти, але тепер має розбіжності з Трампом через торгівлю та вигоду від російської нафти.
КНР як друга економіка світу лідирує не лише у ШОС, але й у БРІКС — об’єднанні, що критикує американську гегемонію.
Без Росії ці структури втратили б вагу, тому Путіну гарантовано ключове місце на подібних форумах, підкреслює П’єр Андріє.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Путін обійметься у Пекіні з іншим супротивником США — Кім Чен Ином. На фото: їхня прогулянка вулицями Пхеньяна у червні 2023
«Росія корисна Китаю для стабілізації Центральної Азії та залучення країн Глобального Півдня до альтернативного світопорядку», — пише Андріє.
Наступної середи на площі Тяньаньмень разом із Сі та Путіним з’являться президент Ірану Пезешкіан і керівник КНДР Кім Чен Ин.
«Чи стане ця зустріч першим самітом «осі автократій»?» — ставить питання Ніл Томас із Asia Society. На його думку, союз буде нетривалим через різні цілі й недовіру, але він підкреслить роль КНР як лідера авторитарного світу.