© nuvolanevicata / depositphotos
Анатолій Щербак
Аграрна галузь, ймовірно, є однією з найбільш динамічних в українській економіці, при цьому аграрна продукція забезпечує понад половину експортних надходжень. Однак існуючий потенціал реалізується не повністю: рівень ефективності виробництва суттєво нижчий за світові стандарти, а в експорті переважає сировина та товари з мінімальним ступенем переробки. Таким чином, сектор має резерви для розвитку, що потребує системних змін.
Нечесні комерційні методи
Існуючі проблеми в аграрному секторі багато в чому обумовлені нерівноправністю сільгоспвиробників у ланцюгах постачання. Це пов’язано зі структурою ринків: на суміжних з аграрним ринках, як видно з рис. 1, домінують великі компанії. Важливо врахувати, що дані дещо спотворені через внесок домогосподарств, які виробляють близько третини продукції.
ZN.UA
Суперечності в рівні концентрації призводять до дисбалансу у переговорних позиціях між виробниками та покупцями, а також постачальниками техніки, хімікатів тощо. Це спричиняє нерівномірний розподіл доходів і порушення економічної справедливості.
Подібна структура типова для багатьох країн, але в Європі фермери мають підтримку через кооперативи: наприклад, в молочному секторі ЄС вони займають 60% ринку, у виноробстві та овочевій галузях — 40%. Значну роль відіграє державна політика, спрямована на захист малих та середніх підприємств.
17 квітня 2019 року в ЄС прийнято Директиву 2019/633, яка забороняє 16 видів недобросовісної комерційної поведінки, зокрема:
- затримку оплати за швидкопсувні продукти понад 30 днів;
- розрахунки за інші товари пізніше 60 днів;
- відмову від замовлення швидкопсувних продуктів у останній момент;
- необґрунтовані вирахування з постачальників;
- перекладання збитків від псування товарів на виробників. (Детальніше — у статті «Як помирити роздріб із виробниками».)
Після імплементації норм у країнах ЄС зафіксовано 269 порушень у 2023 році: 41% — ритейлери, 36% — переробні підприємства, 22% — оптовики. Накладено штрафів на 22 млн євро.
Чому аграрії недозаробляють?
В Україні кооперативи залишаються маргінальними (частка — 1%), а держпідтримка малого бізнесу залишається формальною. Дослідження німецьких експертів показали: українські фермери отримують лише 40% світової ціни пшениці, тоді як німецькі — 70%. Це обумовлено високими витратами на логістику, зберігання, портові послуги та надмірними торговими націнками.
ZN.UA
АМКУ виявив системні порушення з боку ритейлерів: договори з постачальниками містять несправедливі умови щодо ризиків, термінів оплати, примусових маркетингових послуг. 2015 року 15 мереж оштрафовано на 203,6 млн грн, але суди скасували більшість рішень через відсутність спеціального законодавства.
Експорт української агропродукції обвалився – УКАБ
Агрохолдинги частково подолали ці проблеми через власну логістику та торгівлю, але дрібні виробники залишаються вразливими. Зміни почалися лише під час війни: уряд ввів 10-денні терміни оплати за ключові товари (постанова №160), обмежив торгові націнки (постанова №650), а мережі добровільно скоротили терміни розрахунків до 30 днів. Проте ці норми діють тимчасово й не охоплюють усі товари.
Законодавчі ініціативи: прогрес чи імітація?
Парламент розглядає низку проєктів для імплементації європейських норм, але більшість мають суттєві вади. Наприклад, проєкт №6068 пропонує регулювати торговельні відносини через закон про безпеку продуктів, що не відповідає його меті. Проєкт №6068-1 залишає без захисту переробників, а №6068-3 ототожнює недобросовісні практики з нечесною конкуренцією, що суперечить європейській практиці.
Проєкт №12440 (2024 рік) запроваджує відповідальність за зловживання домінуючою позицією, але лише за умови тривалого співробітництва (понад 3 роки) та частки у 30% обороту. Це створює лазівки для порушників.
Проєкт №13312 (травень 2025) включає захист від недобросовісних практик, але також класифікує їх як недобросовісну конкуренцію. Експерти відзначають його невідповідність європейським стандартам.
Найбільш збалансованим є проєкт №6068-2, який, однак, потребує допрацювання: ввести обмеження для малих компаній (оборот до 2 млн євро), заборонити повернення товарів без оплати, захистити конфіденційність скаржників. Проте жоден із проєктів ще не прийнято, а кількість ініціатив лише зростає без реального прогресу.