Вчителі в Україні мають категорії, але ця система потребує змін, заявила Ірина Чудовська

Вчителька Валентина проводить онлайн-урок в Харкові. Уроки доводиться проводити в дистанційному форматі через збройні атаки Росії на Україну. © EPA-EFE/SERGEY KOZLOV

Автор Ірина Чудовська Голова ГО «ЧУДО», докторка соціологічних наук, дослідниця освітніх і комунікаційних практик

«Дати освіту дитині, а особливо вищу» — це святе дійство для українських батьків. Питання, де і як буде навчатись дитина, набуває значення вже з моменту початкової соціалізації: з вибору дитячого клубу, дитячого садочка… Вже на цьому етапі, батьки здійснюють вибір форм і методів розвитку дитини; закладу та особистості педагога. Фактично педагог — це та людина, яка запускає процес ставлення до навчання і до світу, «друга по значимості після батьків». Особистість педагога для батьків вже на старті набуває неабиякого значення. Молодша школа стає своєрідним тест-драйвом щодо здійснення відповідного вибору, але вже в середній чи старшій школі вибір «зменшується», якщо не сказати зникає, і все, що можуть зробити батьки, це обрати репетитора, щоб якось впливати на процес. 

Що ж ми маємо з іншої сторони? Як формувалося і формується ставлення до вчителя? У 1980-ті роки я вступала до педагогічного училища. Тоді вступити і здобути професію «вчитель молодших класів» було в значній мірі чимось фантастичним. Високі вступні бали. Три іспити — диктант з української мови, математика і творчий конкурс (у нас це була музика, бо за час навчання вчитель мав би навчитися грати на музичному інструменті). Потрапивши до педучилища юна особистість вже отримувала відчуття, що «виграла лотерею». Крім того, що педагоги починали звертатися до тебе на «Ви», за своє успішне навчання ти ще й отримував/-ла справжню стипендію, як у виші. Все це в комплексі формувало престиж навчання на педагогічних напрямках. За віком ніби школяр, а статус — дорослий, з невеликим, але матеріальним заохоченням. 

Високі конкурсні вимоги дозволяли вступати на педагогічні спеціальності учням з найвищими оцінками, отримувати за старанне навчання стипендію, а в подальшому і зарплату, яка в загальній тарифікаційній сітці мала досить стабільну позицію. Наш історичний досвід був подібний до фінського, чи їхній — до нашого. Саме престиж професії, який формується вже на етапі високих конкурсів, гідної оплати, створює там стартовий майданчик для всіх подальших кроків щодо бажання індивідуально удосконалювати свою педагогічну майстерність. 

(учителі початкових класів) у 2022–2023 рр. 

Джерело