Людмила Усатюк
партнерка практики договірного та корпоративного права Investment Lawyer Group
Президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради та визначив як невідкладний Проєкт Закону про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України (реєстр. номер 10425).
У кінці січня цього року Президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради та визначив як невідкладний Проєкт Закону про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України (реєстр. номер 10425). Що ж такого термінового запропонував Президент та які ризики може нести чергова поспішна спроба впровадити в Україні множинне громадянство? Спробуємо проаналізувати.
Головна зміна, яку пропонує законопроєкт 10425 – впровадження спрощеного порядку набуття громадянства України іноземцями, які стали до зброї з метою захисту територіальної цілісності нашої держави.
Відразу варто зазначити, що це далеко не всі іноземці, які захищають Україну. Так, перелік іноземних країн достатньо обширний і включає в себе країни-члени ЄС, G7, Швейцарію, Норвегію, Японію (детальний перелік країн, чиї громадяни матимуть змогу скористатися спрощеним порядком набуття українського громадянства наводиться у ст.1 законопроєкту). Але водночас проєкт не враховує низку держав, які мають значну українську діаспору та активно підтримують Україну в боротьбі із російською агресією. Наприклад, Президент у своїй законодавчій ініціативі не надав право скористатися спрощеним порядком набуття громадянства України громадянам Ізраїлю, де українська діаспора є майже півмільйонною.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua
В чому ж полягає спрощення порядку?
Новелою законопроєкту 10425 є запровадження поняття «Декларація про визнання себе громадянином України». В розумінні проєкту – це документ, у якому іноземець, який є громадянином (підданим) держави, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України в спрощеному порядку, при поданні заяви про його набуття засвідчує, що в разі набуття українського громадянства в правових відносинах з Україною він визнає себе лише її громадянином.
Власне кажучи таке визначення дає змогу стверджувати, що особи, які скористаються спрощеним порядком набуття громадянства України, будуть мати подвійне (множинне) громадянство, оскільки відмовлятися від свого первинного громадянства обов’язку у них не буде.
Варто зазначити, що ініціатива щодо множинного громадянства не є новою і періодично піднімається в обговореннях на рівні законодавчих ініціатив. При цьому ані законопроєкт 10425, ані інші проєкти законів з подібними ініціативами не визначають порядок змін у низці питань, які можуть бути потенційно проблемними. Наприклад, оподаткування, виборчі права, проходження військової служби і т.д.
Окрім того, Конституцією України визнається, що в нашій державі існує лише єдине громадянство (стаття 4). Таким чином, без відповідних змін до основного закону, існують шанси на визнання президентського законопроєкту неконституційним.
Щодо позбавлення громадянства
Серед змін, що запропоновані законопроєктом 10425, також є зміни щодо виходу/позбавлення громадянства України. Однак, процедурно ці зміни не запропоновані. Рішення приймається Президентом одноосібно, як і в діючому законі.
Здебільшого, законопроєктом 10425 вводяться нові підстави для позбавлення громадянства. Наприклад, добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою державою-агресором або державою-окупантом, або громадянства іншої держави, яка не визначена як держава, громадяни якої набувають громадянство України у спрощеному порядку.
Правозахисники вже заявили, що законопроєкт не дає чіткого розуміння, як саме визначатимуть добровільність набуття такого громадянства. Оскільки у цьому контексті виникають ризики для жителів окупованих територій, які перебувають там в умовах тиску та змушені отримувати російські паспорти аби не потрапити під репресії.
Також, варто зазначити, що стаття 25 Конституції України, знову ж таки, визначає, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства.
Отже, у світлі відсутності визначення чіткої різниці між поняттями «втрата» та «позбавлення» громадянства вбачається логічним перед впровадженням таких змін отримати тлумачення цих понять задля уникнення прийняття неконституційного закону.
Серед інших запропонованих змін хотілося б виділити також скасування права на отримання громадянства України у випадку народження у іноземців дітей на території України (наразі в чинному законі це право передбачене). В умовах масового виїзду громадян у зв’язку з російською агресією ця норма, м’яко кажучи, не є логічною. Оскільки держава всіляко мала б заохочувати осіб, здатних підтримувати та розвивати економіку, залишатися в Україні.
Загалом, зважаючи на усі плюси і мінуси законопроєкту Президента, прийняття його Верховною Радою – справа непроста. Тож, очевидно, що, як і раніше, очікувати на швидке вирішення питання про множинне громадянство в Україні, не доводиться.
