Лідер ОУН Андрій Мельник перепохований. Що далі? 25.05.2026 17:59 Укрінформ Сьогодні на Національному військовому меморіальному цвинтарі відбулася церемонія пошани перепоховання залишків лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії.
Ця, без перебільшення, знакова подія – перше урочисте перепоховання борця за волю України на українській землі – пройшла за присутності вищого керівництва держави: Президента Володимира Зеленського, Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, Прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та інших представників уряду, парламенту, Офісу Президента, громадськості, духовенства, військових та, звісно, «Пласту», членом якого була Софія.
Здавалося б, що тут такого? Глава держави вшановує пам’ять видатного діяча, чиї останки Україна нарешті повернула. Насправді, в умовах війни, вшанування на такому рівні – це безпрецедентний крок, що потребує надзвичайних заходів безпеки та свідчить про найвищий ступінь поваги з боку держави до свого героя.
Відповідно, й рівень організації церемонії був надзвичайно високим. Вона пройшла з дотриманням усіх військових почестей та ритуалів: виступав військовий духовий оркестр, була присутня почесна варта.
Володимир Зеленський
Володимир Зеленський під час урочистостей підкреслив значення збереження історичної пам’яті та пошани до видатних постатей, які з різних причин знайшли свій останній спочинок за межами батьківщини. Він наголосив, що слова «повага до українських героїв» тепер мають звучати повноцінно, а останки тисяч гідних українців – нарешті повернутися на рідну землю, в Україну, і бути належно вшановані.
До речі, Президент підтвердив, що наступними до України будуть транспортовані останки засновника ОУН Євгена Коновальця. «Ми вже розпочали роботу, аби Євген Коновалець повернувся додому, як і багато інших таких українців», – зазначив глава держави.
Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, яка курувала питання перепоховання подружжя Мельників, поінформувала, що дозвіл на повернення останків Євгена Коновальця вже отримано.
Тим часом голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зазначив, що наразі відомо про понад 11 тисяч українців, які знайшли свій останній спочинок за кордоном. «Це діячі, які боролися за українську державу. На сайті Українського інституту національної пам’яті ми постійно доповнюємо цей список, шукаємо, будемо шукати й надалі», – запевнив Алфьоров.
Олександр Алфьоров
Зі свого боку Верещук повідомила, що повертатимуть не лише борців за незалежність ХХ століття, а й видатних постатей інших епох, зокрема доби Козаччини і навіть Київської Русі. «Чи знаєте ви, де похований Ярослав Мудрий?» – запитала вона присутніх журналістів. На наше припущення, що у Софії Київській, пані Ірина загадково посміхнулася. Водночас Алфьоров нагадав, що, наприклад, останки гетьмана Петра Дорошенка перебувають у Росії.
Ірина Верещук
Для належного вшанування пам’яті героїв, безумовно, необхідний Національний пантеон. Зеленський у своїй промові нагадав, що обговорення щодо необхідності його створення тривають ще з 2019 року.
Верещук зазначила, що на даний момент триває робота над відповідним законопроєктом. «У нас зараз у планах – ухвалення закону про Пантеон, який визначить загальні положення, ключові критерії того, хто може бути похований, після якого року, після якого віку – все це буде детально прописано в законі. Ця база дасть можливість Кабінету міністрів ухвалювати, відповідно, нормативні правові акти. Рішення щодо кожного видатного українця чи українки будуть прийматися постановами», – наголосила Верещук.
Отже, якщо такий закон буде прийнято, останки видатних українських особистостей будуть перепоховані вдруге – цього разу вже у Пантеоні. Тому перепоховання Андрія Мельника та його дружини Софії може бути не останнім. Це підтверджує й історик Вахтанг Кіпіані. «Повернення додому полковника українського війська, провідника ОУН Андрія Мельника відбулося. Дякую всім причетним з влади та громадського сектору, хто доклав зусиль. Наразі місце спочинку – на Національному військовому меморіальному цвинтарі, а згодом – у Національному Пантеоні», – написав він у Фейсбуці після церемонії.
Попри розбіжності щодо термінів та місця створення Пантеону, ні у кого не виникає сумнівів щодо його необхідності та важливості для української держави. Адже Національний пантеон героїв – це місце, де можна фізично доторкнутися до історії народу, його культури. Недарма Росія вже намагалася знищити пам’ятник Степану Бандері у Львові, недарма зруйновано музей Григорія Сковороди на Харківщині та багато інших об’єктів, де «жила» наша культура та історія. Адже ця війна, зокрема, є боротьбою за історію та ідентичність. Український Пантеон героїв, який би розпочинався, скажімо, від князя Володимира, безсумнівно, спростував би російські історичні наративи та міф про давню імперію. Тому російські пропагандисти приділяють стільки уваги саме історичним аспектам.
Заступник голови Координаційного штабу Андрій Юсов, відповідаючи на моє запитання, чи будуть повертати останки голови проводу ОУН Степана Бандери, запевнив, що ця робота ведеться незалежно від російської пропаганди. «Це будуть українські рішення, ухвалені в Україні з урахуванням українських національних інтересів. На російську пропаганду зважати точно не будуть», – підкреслив Юсов.
Андрій Юсов
Наразі складно передбачити, наскільки успішним буде процес ухвалення закону про Національний пантеон героїв, як оперативно, і, сподіваємося, без скандалів, буде знайдено гідне місце для цього проєкту у столиці, але важливо, що ці визначальні для держави питання почали обговорювати, а процес перепоховань героїв перейшов від обговорення до практичної реалізації.
Тетяна ПАСОВА
Фото: Євген Котенко
Джерело: www.ukrinform.ua