Ірина Салікова наголошує: програми допомоги для тих, хто втратив оселю через війну, переконливі лише на папері та в офіційних звітах.
Три тижні тому внаслідок ракетної атаки російських військ у Подільському районі Києва було суттєво пошкоджено дев’ятиповерхівку: на першому поверсі зруйнувало дві стіни, будівля нахилилася, а фасадом пролягли тріщини. Як почуваються мешканці будинку після обстрілу та бюрократичних труднощів, у Facebook розповіла мешканка Ірина Салікова, передає «Главком».
За словами Салікової, на під’їздах розміщені оголошення про аварійний стан будівлі та заборону перебування всередині, однак мешканці досі не отримали офіційного акту технічного обстеження. Через це люди позбавлені можливості скористатися переважною більшістю державних механізмів підтримки.
Вимушені переселенці вдруге та іпотека за зруйноване помешкання
Для родини Ірини це вже друга втрата житла – раніше вона разом з мамою та трирічною дитиною була змушена виїхати з окупованого Херсона. Квартиру на третьому поверсі в Києві придбали в іпотеку за державною програмою від «Держмолодьжитло», за яку й надалі доводиться сплачувати кошти, попри те, що проживати там неможливо.
«Нам пощастило дещо більше – Фонд Хансена надав у безоплатне користування однокімнатну квартиру за містом до кінця вересня. Ми надзвичайно вдячні, але це не вирішення житлового питання, а лише відтермінування проблеми. До того ж, щоденні поїздки на роботу до Києва – це той ще виклик», – зазначає жінка.
Втім, більшість її сусідів опинилися у ще складніших обставинах: хтось тимчасово виїхав на дачу, хтось проживає у родичів, де вже виникають побутові непорозуміння, а дехто взагалі розбив намет просто біля власного аварійного будинку.
Чому офіційні варіанти допомоги не працюють
За словами постраждалої, посадовці Подільської районної адміністрації запропонували мешканцям переїхати до пансіонату в Пущі-Водиці лише на два тижні. При цьому туди заборонено заселятися з чоловіками та домашніми улюбленцями, що робить переїзд неможливим для багатьох родин.
Ірина Салікова наголошує: на папері та в офіційних звітах програми підтримки осіб, які втратили житло через військові дії, виглядають переконливо, проте на практиці ціла дев’ятиповерхівка у столиці залишилася без системного розселення.
Основні питання, які киянка адресує владі:
- Чому відсутні системні домовленості з готелями чи пансіонатами для тимчасового розміщення людей?
- Чому потерпілі змушені самостійно шукати прихисток та орендувати житло власним коштом?
- Чому в державі не створюється якісний фонд житла перехідного типу?
- Чому на виготовлення первинних актів технічного обстеження чекають тижнями й місяцями, блокуючи людям доступ до пільг?
«Це питання, на які держава та місцева влада мають дати відповідь не колись у майбутньому після перемоги, а вже зараз. Ба більше, вони вже давно запізнилися», – підсумовує авторка допису.
Допис Ірини Селікової скриншот
Нагадаємо, заступник голови КМДА Валентин Мондриївський в інтерв’ю «Главкому» розповідав, як функціонує система підтримки та за якими критеріями визначаються суми виплат. За його словами, майже 950 млн грн спрямував Київ на відновлення пошкодженого житлового фонду від початку повномасштабного вторгнення. Окрім відбудови будинків, місто паралельно надає адресну фінансову допомогу мешканцям через програму «Турбота», а з цього року запровадило нову виплату для тих, хто постраждав від аварій на мережах.