Людина системи чи таємний рушій Незалежності. Міфи та правда про Івана Драча Спецпроєкт 29.07.2026 09:00 Укрінформ
Як нам оцінювати поета двох епох, Івана Драча, який шукав компроміс між радянською та незалежною Україною
Віра – це праця. Усе інше – цвіль.
Дихаю Леніним до останнього подиху…
Навшпиньках завмерла сива земля
В очікуванні вогняноликого подвигу.
(Дихаю Леніним)
Ходить Гітлер по Вкраїні,
Носить жорна при коліні:
– Якби вас перетовкти
Та од Сталіна втекти.
А я сиджу на рядні
Та рахую трудодні.
(Ніж у сонці)
Ці абсолютно різні рядки з канонічного радянського твору та сучасної поеми належать одній особі. Шістдесятнику, комуністу і рухівцю, парламентарю радянського та українського періодів і Герою України Івану Драчу. Про ціну компромісу та критерії оцінки його життєвого шляху, зокрема й у контексті шістдесятництва, мова піде далі.
Укрінформ у партнерстві з Українським інститутом національної пам’яті презентує мультимедійний проєкт «Правда чи міф: совєтська епоха». Слідкувати за новими відеовипусками можна на сайтах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, у соціальних мережах та читати в текстовому форматі тут.
ЕТИЧНИЙ ПЕРЕЛОМ 1965 РОКУ. ПОКАЯННИЙ ЛИСТ ІВАНА ДРАЧА – ЦЕ АКТ АБСОЛЮТНОЇ ЗРАДИ ЧИ ВИМУШЕНИЙ ТАКТИЧНИЙ ХІД ЗАРАДИ ВИЖИВАННЯ В СИСТЕМІ?
4 вересня 1965 року, під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна», відбувся відкритий протест. Іван Дзюба закликав встати тих, хто виступає проти арештів української інтелігенції. Більше про цей епізод слухайте та читайте у першому сезоні подкасту. Якщо частина залу підвелася, то поет Іван Драч, як і переважна більшість присутніх, залишилися сидіти. Ба більше, вже за кілька днів на сторінках газети «Літературна Україна» з’явився його так званий покаянний лист, де він публічно засвідчив свою відданість радянській історії, культурі та комуністичному курсу.
Для тодішнього шістдесятницького кола це стало величезною внутрішньою драмою, яка на десятиліття сформувала радикальний поділ: безкомпромісний Василь Стус, який не підписав жодних покаянних листів і вирушив на далеку північ СРСР, на Колиму. Та Іван Драч, який після зречення отримав «зелене світло» від влади й невдовзі увійшов до складу радянської делегації письменників до США.
Джерело: www.ukrinform.ua