Вероніка Осінцева: «Моє нинішнє життя — це подарунок долі»
Сьогодні, 31 липня, минає рік відтоді, як російська ракета влучила у багатоквартирний будинок на вулиці Василя Кучера, 2А Святошинського району столиці, забравши життя 28 мешканців. Потужною вибуховою хвилею Вероніку Осінцеву відкинуло з дев’ятого поверху будівлі. Дівчина дивом залишилася живою тієї ночі, проте втратила своїх батьків. Про те, як вона повертається до життя та вшановує пам’ять близьких, розповідає «Главком» з посиланням на Суспільне.
«Я керую маминим бізнесом. У мами була крамниця канцтоварів та приладдя для творчості. Пишу пісні на теми, що для мене важливі. Відкидання війни, відкидання насильства», – ділиться Вероніка.
Востаннє журналісти бачили дівчину 31 липня минулого року у Київській міській клінічній лікарні №12 – за декілька годин після потужної атаки. Напередодні трагічних подій Вероніка готувалася до мітингу на підтримку НАБУ і САП, де мала виступати з промовою.
«Я репетирувала у порожній квартирі перед тим, як виступити на мітингу зі своєю промовою. Цей текст досі зі мною, він чекає свого часу. Тоді я проводила таку особисту репетицію, як найкраще донести свою думку, як обрати правильний тембр голосу», – згадує Вероніка.
А ближче до вечора дівчина повернулася до свого району, в цей час у небі вже кружляли російські безпілотники. Від дронів вона ховалася під деревами.
«Мама телефонувала мені й казала: «Швидше повертайся додому». І в той момент, коли ми розмовляли з нею телефоном, щось вибухнуло неподалік, було голосно і дуже яскраво. Потім я прийшла додому. Я гладила свого кота, який не надто любить, коли його гладять. У нього, здавалося, було якесь передчуття. Мама ж своїй подрузі написала лише одне слово – «страшно», – розповідає Вероніка.
Тієї ночі дівчина прийшла до тями на вулиці: від вибухової хвилі її викинуло з дев’ятого поверху її помешкання. Її знайшов військовий на уламках, а згодом прибули медики. Тоді Вероніка зазначала, що не розуміє, як їй вдалося вижити.
Вероніка Осінцева з мамою Наталією фото з особистого архіву Вероніки Осінцевої
«Я просто спала. Потім вибух, я чую крізь сон, відчуття невагомості, і наступна мить, коли я розплющую очі – я тут, під будинком. І бачу, як горить автомобіль, багато людей. Я пробула без свідомості приблизно півтори-дві години. У мене був перелом зі зміщенням на лівій нозі. Мені провели чотири операції. Зараз я почуваюся чудово. Хоч би як росіяни прагнули зруйнувати моє життя, їм це не вдалося», – ділиться Вероніка.
Вероніка прожила з батьками в будинку, зруйнованому російською ракетою, понад 20 років. Нині про це життя нагадує лише шматок стіни, що залишився від її кімнати.
Нинішній вигляд будинку на Василя Кучера, 2А, в який 31 липня 2025 року влучила російська ракета фото: Ліля Гончарук/Суспільне
«Батьки постійно чули від мене, який світ несправедливий, як його потрібно змінювати, щоб усім було комфортніше і краще жити. Тепер це чує Threads і люди в інтернеті. І я вшановую пам’ять батьків тим, що продовжую говорити про те, що для мене важливо. І практично кожна моя дія, кожне моє слово – це вшанування пам’яті моїх батьків. Вони б перестали мене поважати, якби я продовжувала мовчати навіть після цього випадку», – ділиться Вероніка.
Після трагедії друзі організували збір коштів на допомогу. Тисячі людей висловили співчуття через втрату батьків і підтримали Вероніку.
Вероніка Осінцева з мамою Наталією та батьком Андрієм фото: з особистого архіву Вероніки Осінцевої
Нині дівчина проживає у знайомих
«Загалом моє життя, те, яким воно є зараз, це щасливий випадок. У цьому немає моєї заслуги. У цьому є заслуга людей, які були поруч зі мною. У цьому є заслуга моїх батьків, що я не залишилася ні з чим. Коли ти живеш у нормальних умовах, поруч з тобою є твої близькі, які тебе підтримують, ти загалом не можеш далі жити з цим відчуттям жахливої образи і ненависті», – говорить дівчина.
Вероніка зазначає, що будинок, де вона мешкала до обстрілу, навряд чи будуть відновлювати. Вона час від часу відвідує це місце.
«Відновлення, звичайно, ніякого не буде. Цей будинок загалом потрісканий. Що тут відновлювати? Коли я сиджу ось там, біля під’їзду, я постійно прислухаюся, чи немає якогось тріску, бо мені постійно здається, що я буду там сидіти, а він просто візьме і завалиться. Ось так от, просто розсиплеться, як картковий будиночок», – говорить Вероніка.
Біля будинку, де ще рік тому вирувало життя, в пам’ять про мешканців, убитих російською ракетою, облаштували меморіал. Там розміщені 28 фотографій дорослих і дітей, а також фото батьків Вероніки – Наталії та Андрія Осінцевих.
Меморіал, який облаштували про пам’ять загиблих мешканців будинку на Кучера, 2А у Святошинському районі фото: Ліля Гончарук/Суспільне новини
«Ось моя мама. Гарна. Батько був просто неймовірний, а мама – дуже добра, чуйна, лагідна. Вона на цій фотографії в сарафані. А тато, він чоловік з характером, ми з ним дуже схожі. Це буде боліти і це ніколи не припиниться. Вони не хотіли, щоб я далі жила в депресії, щоб я далі жила в ненависті. Вони хотіли, щоб я жила щасливо і займалася тим, що я люблю, щоб я просто насолоджувалася життям, щоб я жила за них обох. І за свого котика теж», – каже Вероніка.
Що відомо про нічну масовану атаку РФ на столицю 31 липня 2025 року
У ніч на 31 липня армія РФ атакувала столицю безпілотниками та ракетами. Пошкодження зафіксовано у чотирьох районах міста. Найбільше постраждав Святошинський район, де ракета влучила у дев’ятиповерховий будинок, а також Солом’янський – де було зруйновано чотириповерхівку.
Зранку 1 серпня рятувальники завершили розбір завалів дев’ятиповерхівки у Святошинському районі. На цій ділянці загинуло 28 осіб. Загалом у столиці внаслідок удару загинула 31 особа. Серед них п’ятеро – діти.
Від російського обстрілу 31 липня постраждали 159 осіб, зокрема 16 дітей. 1 серпня у столиці було оголошено День жалоби за загиблими.