Як покращити аспірантуру в Україні, щоб не втратити талановитих молодих науковців
Порівняльний аналіз показує, що одна акредитація еквівалентна наявності 40 штатних докторів наук. Проте цей показник може спричинити дисбаланс, адже окремі установи з обмеженим науковим потенціалом, але з акредитаціями, отримають переваги перед більш продуктивними конкурентами.
Додатково виникають питання щодо об’єктивності присудження зразкових акредитацій. Наприклад, окремі випадки отримання таких статусів пов’язані з участю членів експертних рад у процесах акредитації власних програм. Після змін у кадрах або зупинки захистів акредитація залишається чинною, що спотворює реальний стан справ.
Пошук оптимального рівня об’єктивності
Формульний підхід МОН є прогресивним кроком для підвищення прозорості. Його переваги включають стимулювання академічної доброчесності, врахування наукових досягнень та міжнародних стандартів. Однак окремі параметри потребують корекції:
- Зменшення впливу зразкових акредитацій на загальний рейтинг;
- Введення механізмів періодичного перегляду статусів акредитацій;
- Зменшення ролі суб’єктивних факторів при оцінці наукових установ.
Умови кадрової та інституційної нестабільності вимагають гнучкості системи. Державне замовлення має враховувати не лише формальні показники, а й реальний стан наукового потенціалу, що неможливо без постійного моніторингу та коректних оновлень формули.