© Depositphotos/VitalikRadko Професор пояснив ключові переваги оновленої системи розподілу бюджетних місць у аспірантурі.
Вищі навчальні заклади та науково-дослідні організації, в яких виявлено плагіат у дисертаційних роботах, тепер відчуватимуть не лише репутаційні збитки, а й фінансові. Відповідно до нових принципів розподілу державних замовлень на підготовку аспірантів, кількість бюджетних місць буде зменшуватися поруч із порушеннями академічної доброчесності, заявив професор, доктор технічних наук Сергій Штовба у матеріалі «Аспірантська рулетка: хто отримає вигоду від оновленої системи розподілу держзамовлення».
Він зазначив, що вперше введено механізм, за якого випадки плагіату в установі відображатимуться на обсягах державного фінансування. Науковець характеризує цю зміну як принципово важливу.
«За кожну дисертацію з ознаками плагіату конкурсний показник закладу, а отже, й число бюджетних місць, знижується на 10%. Додатково передбачено галузевий штраф у розмірі 50–90% — саме на такий відсоток зменшується держзамовлення у сфері, де протягом останніх трьох років НАЗЯВО зафіксувало захист робіт із запозиченнями», — роз’яснює автор.
Штовба підкреслює, що впровадження формули для визначення кількості бюджетних місць є прогресивним кроком, який забезпечить відкритість у фінансуванні.
На думку професора, основні переваги оновленої моделі включають:
- сприяння інтеграції у міжнародний академічний простір;
- врахування кількості публікацій у наукових виданнях з високим імпакт-фактором та результатів зовнішнього аудиту установ;
- підвищення відповідальності за дотримання академічних стандартів.
За його словами, для ефективності системи необхідні регулярні оновлення, аналіз результатів та своєчасне виправлення недоліків. Він також зауважив, що окремі параметри формули потребують уточнення та балансу, щоб уникнути нерівномірного розподілу ресурсів або надмірних переваг окремим університетам.
«У ситуації кадрових та організаційних змін ключовим є не формальне фіксування якості, а забезпечення її стабільності та відповідності реальному стану речей», — додав Штовба.
Українська аспірантура, замість того аби бути двигуном розвитку, перетворилася на систему, що імітує наукову діяльність і приваблює переважно тих, хто прагне уникнути викликів, а не справжні таланти. Більше про ключові проблеми та способи їх подолання — у статті Ростислава Панчука «Аспірантура в Україні: як ми втрачаємо покоління молодих вчених і як можемо це змінити».