Мешканець Херсона з позивним Фартовий, який є командиром екіпажу операторів безпілотних літальних апаратів (БпЛА) під назвою «Лезо», зараз працює на Харківському напрямку. Він виконує завдання з дистанційного мінування, використовуючи дрони Vampire, повідомили побратими.
Війна застала Фартового разом з родиною у його рідному Херсоні. Після окупації міста та виїзду до Києва для лікування молодшого сина у лікарні Охматдит, чоловік прагнув помститися за зруйноване мирне життя. У 2023 році його запросили на військову службу. Він пригадав, що у Києві була черга до військкомату, і тоді вирішив, що якщо буде потрібен, то його покличуть. Фартовий потрапив до 199-го навчального центру ДШВ, а згодом до 95-ї бригади.
Під час боїв під Мар’їнкою він отримав важке поранення. Після лікування його направили до 808 Дністровської окремої бригади підтримки, де він став сапером. Бойові завдання виконував на Запорізькому напрямку, встановлюючи невибухові інженерні загородження, щоб відсікати наступ ворогів. Він розповів, що вони тягали плутанку, єгозу, а потім на Донецькому напрямку вже ставили мінні загородження та займалися розмінуванням, зачищаючи посадки від мін та дронів для просування піхоти.
Новим етапом його служби стало дистанційне мінування з дронів. За словами Фартового, потреба освоїти нову техніку була велика, а часу було обмаль, тому навчалися прямо на тій місцевості, де вже по бойовому застосовували дрони. Спершу він відпрацьовував досвід як штурман в екіпажі «Спарта». Після того, як він добре себе проявив, командування вирішило створити новий екіпаж та призначити його командиром. Так з’явилося «Лезо».
У роботі екіпажу велику роль відіграє розвідка, хлопці заздалегідь визначають місця для роботи та маршрути. Проте противник також активно застосовує засоби РЕБ у зоні виконання завдань, через що навігація може давати збій. Тоді доводиться орієнтуватися по місцевості, що особливо складно вночі чи в умовах поганої видимості. У таких ситуаціях стає у пригоді досвід штурмана. Командир «Леза» зазначив: «За необхідності я наглядаю і за роботою пілота, і сапера. А так усі свою роботу знають. Хороші хлопці. Зазвичай не треба зайвого казати, вони й так знають, що робити».
Він поділився, що під час виконання завдань бувають різні ситуації, і КАБи поруч лягають. Іноді хлопців треба заспокоювати. Нещодавно, під час виконання бойових завдань на Харківському напрямку, Фартовий отримав уламкові поранення у ногу, коли їхній автомобіль атакував ворожий FPV. Він розкрив подробиці, що це був «ждун», але він влучив не у двері, де він сидів, а влетів у крило. Після поранення він зберігав холоднокров’я та заспокоював нового члена екіпажу, мовляв, нічого страшного не відбулося. Після лікування та реабілітації Фартовий знову повернувся до свого екіпажу.
Чоловік не женеться за званнями чи нагородами, оскільки його головна мотивація це його двоє синів. Фартовий пояснює, що для нього не важливі військові звання і нагороди, він за ними не женеться. Для нього головне, що він дає приклад своїм двом синам. Він хоче, щоб вони могли пишатися ним і казати, що батько не ховається, а служить. Не побоявся і пішов захищати країну. Їхня повага для нього найкраща, це мотивація, щоб родина ним пишалася. Він додав, що головне це справа, і коли він приїжджає з виконання завдання і командир каже «молодець», для нього вже цього достатньо.
Історія херсонця Фартового є прикладом незламності та відданості, що мотивує багатьох мешканців регіону, які також прагнуть захищати свою землю.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: khersonline.net