«Сину обіцяли повернення…». Рідні полонених «азовців» висловили обурення «Червоному хресту»

«Сину обіцяли повернення...». Рідні полонених «азовців» висловили обурення «Червоному хресту»

Під Офісом президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців» фото: glavcom.ua

Матері та дружини захисників Маріуполя обурені тим, що уже 16 місяців не можуть домогтися повернення своїх рідних з полону РФ

Під Офісом президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців». Матері та дружини захисників Маріуполя обурені: уже 16 місяців вони не можуть домогтися від державних органів України ні прямої відповіді, чому «азовців» майже не обмінюють, ні бодай якоїсь інформації про місцеперебування поранених в Оленівці.

Будь ласка, читайте текст після реклами

Під Офісом Президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців»

Під Офісом Президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців» фото: glavcom.ua

Посадовці удають, нібито захисникам Маріуполя ніхто не гарантував швидке повернення з полону. Однак військові, які вийшли з «Азовсталі» за наказом, виходили саме за умовами «почесного полону», який гарантували й Червоний Хрест, і ООН.

Наталя Данілко, матір військовополоненого «азовця», розповідає журналістам «Главкому»: її син добровольцем пішов на війну 25 лютого. Пережив «Азовсталь» і навіть Оленівку, проте отримав страшні поранення. Жінка досі не розуміє, чому він, отримавши інвалідність, досі перебуває в полоні – й чому Україна не спроможна врятувати хоча б важкопоранених полонених.

Будь ласка, читайте текст після реклами

Наталя Данілко, матір військовополоненого «азовця»

Наталя Данілко, матір військовополоненого «азовця» фото: glavcom.ua

«Я благала сина не йти, ридала в телефон. Але він сказав мені, що я не розумію – «Там наші хлопці». Втримати його я не змогла. Спілкувалися ми рідко – раз у два тижні я могла отримати від нього повідомлення, в якому він мене заспокоював, що все добре. А потім – наказ про вихід з «Азовсталі» у почесний полон. Сину, як і решті хлопців, обіцяли повернення через три місяці. 

На «Азовсталі» він отримав поранення – у нього тоді перестала працювати рука. Він мені про це навіть не розповідав. А коли його вже перевезли до Оленівки – там він отримав каліцтва: йому ампутували ногу, він не бачить – йому в око потрапили уламки. І наразі нічого невідомо – ні де він, ні як. Єдине, що я бачила – це відео. на якому він був, із донецької лікарні», – розповідає Наталя Данілко.

Матері та дружини захисників Маріуполя не можуть домогтися звільнення військових з полону

Матері та дружини захисників Маріуполя не можуть домогтися звільнення військових з полону фото: glavcom.ua

Жінка додає: за понад рік сина офіційно підтвердили лише у липні (що він перебуває у полоні – «Главком»). До того його не підтверджувала ні російська сторона, ні «Червоний хрест», який взагалі кілька днів був відсутній, коли захисники виходили з «Азовсталі». Щобільше – «гарант» безпеки, яким себе нарік «ЧХ», навіть неспроможний дізнатися стан здоров’я поранених – і рідні досі не знають, в якому стані їхні чоловіки, які були важкопоранені під час теракту. 

«Азовець» Ярослав Козирєв також 16 місяців перебуває у російському полоні. Коли у травні він виходив з оточеної «Азовсталі», його мати Ірина раділа: була впевнена, що син повернеться за кілька місяців додому. Однак після теракту в Оленівці стало відомо: він – один з тих 200 азовців, приречених на страту в бараці. Він дивом вижив, проте отримав важке поранення – його місцеперебування досі невідоме: Росія й міжнародні організації цю інформацію не надають.

Будь ласка, читайте текст після реклами

Ірина Козирєва, мати «азовця» Ярослав Козирєв

Ірина Козирєва, мати «азовця» Ярослав Козирєв фото: glavcom.ua

«Востаннє я з сином спілкувалася перед тим, як він вийшов з «Азовсталі». Ярослав тоді сказав, що йде у почесний полон, і ми побачимося місяці через три – саме такі умови їм обіцяли напередодні. Але півтора року ми не маємо жодної інформації навіть про те, де наші хлопці. Щобільше – деяких Росія досі не підтвердила офіційно, хоча ще торік, після теракту в Оленівці, публікувала пропагандистське відео про те, в яких хороших умовах лікує поранених «нацистів» у донецькій лікарні. Я свого сина побачила саме там – впівоберта, пораненого, схудлого на щонайменше 25 кілограмів. До того я так само, як і багато інших матерів і дружин, шукала його ім’я у списках поранених чи загиблих. Його там не було – але була інформація, що кількох чоловіків «не довезли» до лікарні. І кожна мама, включно зі мною, намагалася дізнатися імена тих хлопців – бо думала, що то може бути її син», – розповідає Ірина Козирєва. 

Жінка зауважує: найбільше її обурює бездіяльність «Червоного Хреста», тому що організація ніяким чином не спромоглася хоча б чимось допомогти полоненим. Щобільше – вони й досі просто «співчувають» і «дуже непокояться».

Матері та дружини захисників Маріуполя уже 16 місяців не можуть домогтися від державних органів України прямої відповіді, чому «азовців» майже не обмінюють

Матері та дружини захисників Маріуполя уже 16 місяців не можуть домогтися від державних органів України прямої відповіді, чому «азовців» майже не обмінюють фото: glavcom.ua

«Червоний хрест» – це найбільш нікчемна та імпотентна міжнародна організація, яка нічого не робить, окрім як систематично й регулярно перевіряє, наскільки добре демократична Україна отримує в полоні російських вояк, як їх лікує й дотримується всіх Женевських конвенцій. Включно з правом на листування! Я особисто неодноразово телефонувала й писала в Женеву. Платила за послуги перекладача, щоб не писати їм російською – і перекладала повідомлення англійською. Натомість не отримала від них жодної відповіді, навіть відписки – де мій син і який його стан здоров’я. Щобільше: коли вони заявили, що можуть передавати листи нашим хлопцям у полоні – я тиждень писала його. Я плакала над ним, бо його потрібно було писати російською. А потім щодня, вже вісім місяців, виходжу до поштової скриньки подивитися, чи не прийшла відповідь. Мені навіть не спромоглися мені написати, чи доставили лист, чи що вони передали його російській стороні, а подальша доля листа невідома. Тому я в обличчя їм казала, що вони – найбільш нікчемна організація, і гіршої від них немає», – наголошує Ірина Козирєва.

Ірина Козирєва, мати «азовця» Ярослав Козирєв

Ірина Козирєва, мати «азовця» Ярослав Козирєв фото: glavcom.ua

Крім того, родини обурені: неповага до полонених азовців-захисників Маріуполя прослідковується навіть в Україні. Зокрема, на зустрічах з Уповноваженим з прав людини Дмитром Лубінцем. 

«Я була присутня на одній зустрічі з Лубінцем. Ми («Спільнота родин Оленівки» – «Главком») зустрілися, він сказав вступне слово, це ж зробили й інші консультанти, його заступники… А коли прийшла черга ставити наші питання – оголосили перерву. І після перерви Лубінець уже не повернувся до нас, навіть не попрощався. А ті, хто лишився на зустрічі, так і не змогли нам ні на що відповісти. Лише загальні фрази: «всі рівні» й «ми готові обмінювати тих, кого пропонує російська сторона». Але, виходить, є рівні й рівніші? Бо всім відомо, що «азовці» – найбільший ворог для росіян, «нацисти й фашисти», сакральна жертва для них, і їх вони не жаліють. І виходить так, що обмінюють тих, хто в полоні місяць-два, а не півтора року», – каже матір полоненого захисника. 

Будь ласка, читайте текст після реклами

Матері та дружини захисників Маріуполя вимагають повернути воїнів з полону

Матері та дружини захисників Маріуполя вимагають повернути воїнів з полону фото: glavcom.ua

Чоловіка Анни Лобової, Олега, Росія відразу після теракту внесла в обидва списки – «азовець» був і в переліку важкопоранених, і серед загиблих в Оленівці. Лише 17 серпня 2022 вона вперше побачила його на відео в донецькій лікарні – і стало зрозуміло, що він вижив після теракту, але отримав важкі травми. Після цього рідні полонених, які організувалися у спільноту, сподівалися, що поранених бійців забере нейтральна сторона – ООН та якась третя країна. яка надасть притулок пораненим. Проте цього не сталося – і ставало лише гірше.

Під Офісом президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців»

Під Офісом президента уже кілька днів триває мітинг родин військовополонених «азовців» фото: glavcom.ua

«1 грудня я дізналася, що мій чоловік досі перебуває у лікарні. Про це розповів чоловік, який лежав з ним в одній палаті. Які травми Олег отримав – невідомо. Мені це не розповіли. Але мене заспокоїли, що в лікарні краще, ніж у СІЗО. Але ще пізніше з’ясувалося, що вже у грудні Олега та ще кількох бійців вивезли з лікарні в тюрму в Росії. Де він зараз, який його стан – невідомо. Єдине, що я знаю – це що до серпня-вересня хлопці ще трималися. Про це розповідали самі обміняні побратими Олега. Але коли їх не повернули восени – вони вже втратили надію. Зараз ми продовжуємо вірити й сподіватися, що коли набереться достатній обмінний фонд – їх повернуть. Але досі вони там, і досі їм загрожує небезпека», – каже Анна Лобова. 

Військові, які вийшли з «Азовсталі» за наказом, виходили саме за умовами «почесного полону», який гарантували й Червоний Хрест, і ООН

Військові, які вийшли з «Азовсталі» за наказом, виходили саме за умовами «почесного полону», який гарантували й Червоний Хрест, і ООН фото: glavcom.ua

Нагадаємо, що сьогодні Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міноборони України, заявив, що невдовзі можливий обмін полоненими «всіх на всіх». За його словами, наразі є певні перепони, які створює виключно РФ, і над їх подоланням триває робота. Буданов також підкреслив, що ця ситуація не така складна, як здається.

Раніше на Майдані Незалежності у Києві на мітинг вийшли кілька десятків родин полонених маріупольців та родин Донецької тероборони. Вони працювали прикордонниками й одними з перших зустрічали ворога 24 лютого, коли Росія напала на Україну.

Зазначимо, у травні 2022 року, гарнізон, який утримував «Азовсталь», отримав наказ – припинити оборону.

Читайте також: 

  • Захисники «Азовсталі» потрапили до росіян. Що далі?
  • Кастрація та масове убивство «азовців». Чому Росія пишається своїми воєнними злочинами?
  • Холод, голод, спрага і знущання – «програма мінімум» у російському полоні
  • Фабрика тортур. Про що свідчать звільнені з російського полону азовці

Джерело

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь