Як не знівечити музу до невпізнанності Репортаж 23.05.2026 09:00 Укрінформ Видатний український скульптор та художник Петро Антип, який переїхав на Закарпаття, тричі розпочинав усе з чистого аркуша
Під час повномасштабної агресії Закарпаття стало плацдармом країни, де приймали бізнес, що перемістився. І йдеться не лише про підприємства та заводи, сюди переїжджають вищі навчальні заклади та навіть мистецькі резиденції: митці також шукають місце та можливості для творчості в відносно мирному регіоні.
Саме так вчинив і відомий скульптор та художник Петро Антип – фактично, він уже вдруге переміщує свою майстерню. Першого разу довелося це робити з окупованої Горлівки на Донеччині у 2014 році, вдруге – вивозити устаткування та роботи з Київщини (село неподалік Іванкова) у 2022-му. Він розглядав два варіанти для нового старту – Німеччину або Закарпаття. Зрештою, обрав село Вовкове за два десятки кілометрів від Ужгорода, поруч із трасою Київ–Чоп.
Проте, за кілька років на новому місці відомий скульптор зіткнувся з місцевими реаліями: поруч з його резиденцією, де збудували цехи для скульптури та живопису, місцевий підприємець взявся будувати… свиноферму. Якщо раніше Петро Антип захищав своє мистецтво від КДБ, донецьких сепаратистів та московських загарбників, то тепер мусить відбиватися від свиней. Детальніше про мистецьку релокацію та про те, як місцеве самоврядування часом викривляє закон, – у матеріалі Укрінформу.
ЛЮДСЬКІ ГОЛОВИ ТА ГНІЗДО ЛЕЛЕКИ
Майстерня Петра Антипа у Вовковому розташована майже на в’їзді в село. Здогадатися, що за старими металевими воротами приховані скульптури та майстерні, важко, доки не заїдеш на територію. Колись це була тракторна станція, потім тут усе заросло чагарником – залишилися лише стіни від колишніх будівель. З цих стін митець із командою облаштував житлові приміщення. Тут живе та працює Петро Антип, його давній друг і колега Костянтин Чудовський, час від часу приймають інших колег з Києва та інших регіонів країни. Збудовано також парк скульптур та три майстерні: ливарну з печами для плавлення металу та сушіння форм, і дві художні – зимову та більшу, літню. У планах – четверта, графічна.
Парк скульптур на подвір’ї мистецької резиденції
Петро Антип проводить мені коротку екскурсію резиденцією та пояснює, де і для чого розташовано.
Петро Антип
Біля входу – скульптура з каменю, над нею зараз працюють. Це чотири людські голови, що дивляться в різні боки. Над ними, що дуже символічно, – гніздо лелеки на електричному стовпі.
З іншого боку, навпроти – копії відомих “скіфських” скульптур Антипа (частина з них розміщені на Закарпатті в одному з найбільших у країні скульптурних парків у комплексі “Деренівська купель”).
Плавильна та сушильна печі в скульптурній майстерні
По обидва боки великого двору – будівлі. З одного боку це житлові приміщення – тут постійно проживають Петро Антип та Костя Чудовський, а з іншого – майстерні. Костя показує плавильну та сушильну печі, скульптурну майстерню, де багато макетів та форм. Петро Антип демонструє та розповідає про те, як облаштовані дві художні майстерні – зимова (менше опалюване приміщення зі стелажами фарб та робіт) та літня, набагато більша та просторіша, де можна працювати з великими формами, які так любить Антип, автор найбільшої живописної композиції у світі.
У живописній майстерні
Петро Антип у зимовій художній майстерні
ПРОПАГАНДИСТИ З ТРОЯНСЬКОГО КОНЯ
На виході з цехів нас зустрічає троянський кінь. Справжній, дерев’яний.
– Це один із наших великих проєктів, над яким працюємо зараз із Костею. Він інтерактивний, і його мета – дослідити, як люди піддаються обману та пропаганді, і чому вони в це вірять.
Ми створюємо великого шестиметрового коня, всередині якого будуть встановлені проєктори. З нього “вилітатимуть” кадри з пропагандистами та блогерами, які відверто брешуть людям з різних інформаційних платформ, наприклад, Соловйов. Також хочемо включити туди різних політиків. Скульптори вплели сучасну брехню в міфологічний сюжет – троянського коня, якого колись вигадав хитрий Одіссей.
Костянтин Чудовський розповідає, як ця сучасна скульптура має функціонувати:
– Глядач заходитиме в павільйон розміром 20 на 20 метрів, на стіни цього павільйону проєктуватиметься брехня, яка, за задумом, має переслідувати глядача: навіть коли він відходить, зображення зміщуватиметься і переслідуватиме його в залі.
Власне, цей кінь, який зараз стоїть тут, буде мандрувати виставками по світу (скульптори вже мають замовлення). Інший – стаціонарний – буде виготовлений з металу. Петро Антип каже, що наразі мають кілька замовлень від власників галерей та мистецьких павільйонів, які б дуже хотіли мати його у своїй постійній експозиції. Дуже хочуть коня львів’яни, втім, швидше за все, він залишиться на Закарпатті: митець таким чином прагне подякувати регіону, який надав прихисток та простір для творчості.
Старі макети та проєкти
ДВІ ЕВАКУАЦІЇ ТА “КОСМОГОНІЯ”
Перед мистецькою релокацією на Закарпаття, Петро Антип мав подібний досвід двічі.
– Навіть тричі, бо перший розгром моєї майстерні стався ще у 1990 році, коли ми з колегами-митцями започаткували Рух на Донеччині. Тоді КДБ просто викинуло й знищило всі мої роботи на вулиці. Другий погром я пережив у Горлівці у 2014-му, третій – вже під час повномасштабного вторгнення на Київщині у 2022-му, – каже скульптор.
Хоча релокацією таку зміну місця роботи, творчості й життя навряд чи назвеш. Це той випадок, коли “мусиш, якщо хочеш”. Про деталі переїзду з Донеччини пан скульптор розповідав мені колись в інтерв’ю. Власне, до своєї мистецької резиденції в Горлівці він запрошував лекторів, культурних діячів, поетів, рок-музикантів, показував їм Донбас і знайомив їх із ним – взаємно.
Вдруге з-під окупації довелося тікати вже на Київщині. Оскільки досвід, коли в майстерні залишалися картини та скульптури, Антип уже мав, то тепер хотів врятувати найцінніше.
– З-під окупації на Київщині дивом вдалося врятувати гіпсову фігуру Архангела Михаїла – у нас було замовлення на скульптуру для каплиці на Кіровоградщині. Фігура була в аварійному стані, але готова, і хлопці її вивезли. Ми змогли її відлити згодом, вперше працювали з алюмінієм: оскільки класичні заводи з лиття бронзи та міді не працювали, нам запропонував відлити її з алюмінію директор одного з оборонних заводів у столиці. Вантажівка з цим Архангелом Михаїлом дорогою до Києва потрапила під щільне бомбардування, але дивом проскочила. Тепер дві каплиці (ПЦУ та УГКЦ) з цим Архангелом і Покровою стоять на Кіровоградщині.
ВОЛОНТЕРСТВО ТА НАЙБІЛЬША КАРТИНА У СВІТІ
Після того, як довелося залишити мистецьку резиденцію на Київщині, Петро Антип виїхав до Львова, де організував волонтерський центр для допомоги митцям з Бахмута, Маріуполя, Чернігова та військовим.
– У мене була виставка в Німеччині, згодом вдалося облаштувати майстерню в Падерборні біля Дюссельдорфа. Ми вигадали формат волонтерства: збирали публіку в залі, я малював, хтось грав на скрипці чи віолончелі, або запрошували рок-музикантів – і згодом цю картину продавали на благодійному аукціоні за 2-3 тис. євро. Ці кошти ми перераховували на аптечки військовим та карети “швидкої”.
Саме під час перебування в Німеччині Антипу зателефонував Віктор Корсак, засновник Музею сучасного українського мистецтва в Луцьку, де зберігається багато робіт художника. Згодом у них виникла ідея створити щось таке, аби про українське мистецтво заговорив увесь світ. Так народився суперпроєкт: задумали створити найбільшу картину у світі площею 2000 м². Попередній рекорд належав Саші Джафрі з картиною “Подорож людства” (1600 м²), її продали в Еміратах за 62 млн євро.
Антип та частина його масштабованої роботи “Космогонія”, що створювалася як найбільша картина у світі
– Спочатку хотіли назвати “Чумацький шлях”, але обрали зрештою назву “Космогонія”. Я поставив умову: малюватиму лише 20 днів на місяць, а 10 – відпочиватиму, щоб не “замилювалося око”. Картина вийшла заввишки 10 і завдовжки 200 метрів. Вона була сформована з близько 300 фрагментів, кожен з яких є окремим, самостійним артоб’єктом. Робота тривала 3 тисячі годин, проєкт фіксували для Книги рекордів Гіннеса. Наразі картина офіційно зареєстрована як Національний рекорд України в категорії “Мистецтво”, а проєкт подано до комісії Книги світових рекордів Гіннеса для отримання статусу найбільшої картини планети. Нині вона знаходиться в Луцьку, її можна побачити.
Після цього проєкту три компанії пропонували Антипу переїхати з Луцька. Найбільш наполегливим виявився відомий колекціонер Мирослав Балдіс, саме він допоміг знайти локацію для мистецької резиденції у Вовковому.
СВИНАРНИК БІЛЯ МУЗЕЮ
Однак, після всіх попередніх пригод і нарешті віднайдення нового дому, митець має новий “головний біль”.
Місцевий підприємець у Вовковому вирішив збудувати поруч з його мистецькою резиденцією… свиноферму.
– Він викупив чотири земельні ділянки на сусідній вулиці, які за генеральним планом виділені під житлову забудову, і розпочав там роботи. Ми знаємо, що планується зведення свинокомплексу щонайменше на 200 голів. Вони навіть зробили анонс у своїх соцмережах (TikTok та Instagram) і виставили відео будівництва, зняте з дронів. За генпланом, він старий – ще від 1970-го року, але нового не було прийнято – там має проходити вулиця під приватну забудову. Поруч із викупленими ділянками чоловік уже звів новий будинок, – розповідає Петро Антип.
Місцевий житель Вовкового, під стінами будинку якого має бути збудована свиноферма
Митець каже, що наразі заручився підтримкою місцевих мешканців, які теж не бажають свиноферми під вікнами, і планує судитися з підприємцем.
– Хоча судова тяганина забирає нерви та гроші, зриватися з місця знову і переїжджати кудись не хочеться. Але й творити мистецтво під ароматами свиноферми також не дуже приємно, – зазначає митець.
Укрінформ звернувся за коментарем до іншої сторони – місцевого підприємця Мирослава Лютнянського. Він прокоментував, що на своїх земельних ділянках не планує свиноферми, лише ведення сільського господарства у дозволених законом межах:
– Як такої там ферми не буде. Планується ведення сільського господарства – будинок, господарські споруди та розведення тварин у дозволених законом рамках: до 15 свиней. Також хочемо завести овець та фазанів. Оскільки я займаюся сільським господарством, то плануємо на ділянці склади для комбікормів.
Зараз усе це на етапі будівництва, можливо, у його процесі ми й не зводитимемо приміщень для тварин, а лише для зберігання комбікормів, – прокоментував Лютнянський.
Укрінформ звернувся за коментарем до голови Середнянської громади (до неї належить село Вовкове). Руслан Чорнак пояснив, що йому відомий і факт мистецької релокації до громади відомого скульптора, і він також поінформований про плани розширення бізнесу місцевого агропідприємця. Утім, вважає голова, конфліктуючі сторони в процесі судових розглядів домовляться.
– Там справді землі, які не призначені для тваринництва за генпланом, там дозволено будівництво приватних будинків та споруд. Сільська рада не змінювала призначення цих земель, тому якщо є ідея там щось будувати, підприємець має бути готовий дотримуватися норм, яких вимагає законодавство – і щодо будівельно-архітектурних норм, і щодо екології.
Фото авторки
Тергромада Закарпаття Мистецтво Скульптура Художник
Джерело: www.ukrinform.ua