Харків’янка Варвара Каринська: історія оскароносної дизайнерки з українським серцем
Дослідник із Харкова Микола Шемет представив першу українськомовну біографію Варвари Каринської – легендарної художниці костюмів для балету та кіно, яка здобула премію “Оскар”. Довгий час її постать залишалася маловідомою в Україні, але завдяки роботі таких ентузіастів, як Шемет, її ім’я повертається з забуття.

Повернення з забуття
До початку 2000-х років про Варвару Каринську (1886–1983), уродженку Харкова, в її рідному місті майже ніхто не знав. Микола Шемет, очільник Музею видатних харків’ян, зазначає, що це була справжня “біла пляма” в історії. Ситуація почала змінюватися лише тоді, коли дослідник випадково натрапив на згадку про неї в інтернеті: “Barbara Karinska. Oscar”. Ця коротка фраза стала початком понад 20-річного дослідження.
До 140-річчя від народження дизайнерки у Харкові вийшла книга Миколи Шемета “Варвара Каринська. Повернення”. Вона містить невідомі раніше факти та документально підтверджену інформацію про її життя.
Шемет зіткнувся з поширенням неточної інформації про Каринську в мережі, зокрема, з неправильним використанням її фотографій. Наприклад, часто як її фото подають зображення Елізабет Тейлор, яка вручає “Оскар” її помічниці, Дороті Дженкінс, за роботу над фільмом “Жанна д’Арк”.

“Варвара Каринська – це не лише “Оскар” чи “балетна пачка”. Вона прожила довге життя – 97 років, створила майже 9 тисяч костюмів, працювала з найвидатнішими митцями свого часу”, – наголошує дослідник.
Донька магната, благодійниця, редакторка
Варвара Андріївна походила з заможної харківської родини. З дитинства вона отримувала ґрунтовну освіту. У 1905 році, коли жінкам дозволили вступати до університетів, вона обрала юридичний факультет. Одночасно Варвара активно займалася благодійністю, ставши скарбничою товариства допомоги студентам.
Її перший чоловік, Олександр Моїсеєнко, помер від тифу ще до народження їхньої доньки Ірини. Залишившись вдовою, Варвара виконала обіцянку чоловікові – стала співредакторкою газети “Утро”, працюючи пліч-о-пліч зі своїм братом Анатолієм.

“На той час це був унікальний випадок, щоб жінка займала таку високу посаду в редакції”, – зазначає Шемет.
Організаторка виставок та “контрабандистка”
З другим чоловіком, юристом Миколою Каринським, Варвара переїхала до Москви. У цей період вона захоплювалася мистецтвом і зуміла організувати дві художньо-індустріальні виставки. Однак, з приходом більшовиків, родина Каринських була змушена емігрувати. Микола Каринський зміг дістатися Константинополя, а Варвара Андріївна навіть повернулася до Москви, де зуміла повернути частину своєї квартири, в меблях якої були заховані коштовності.
В Москві Каринська відкрила ательє, школу вишивки та салон високої моди. Однак, націоналізація школи та тиск з боку влади спонукали її до рішучого кроку. Вона організувала виставку учнівської вишивки в Європі, де під виглядом учнівських робіт були вивезені старовинні коштовні вишивки та коштовності, а також долари, заховані у книжках Маркса та Енгельса.

Швачка-перфекціоністка, про яку пише Vogue
У Європі Варвара Каринська прожила 15 років. Вона почала працювати в сфері балету, переробляючи та створюючи костюми. Її майстерність та увага до деталей швидко здобули їй визнання. Журнал Vogue неодноразово писав про її роботи.

У Лондоні Каринська почала працювати в кіноіндустрії. Вона відзначалася надзвичайною ретельністю: якщо шила костюм певної епохи, він відповідав найвищим історичним стандартам. “Каринська була перфекціоністкою. Могла навіть працювати собі у збиток, обираючи найкращі матеріали”, – підкреслює Шемет.
Створила костюми, що стали експонатами
Знаковою подією в житті Каринської стало знайомство з Джорджем Баланчиним, засновником Школи американського балету. Після переїзду до США вони співпрацювали протягом тридцяти років. Каринська створювала костюми для його балетних постановок.

У США Варвара Каринська стала відомою як Barbara Karinska. Вона також працювала над костюмами для кіно, співпрацюючи з такими зірками, як Вів’єн Лі, Інгрід Бергман, Марлен Дітріх.
“Оскар” за “Жанну д’Арк”
Оскароносну роботу над костюмами до фільму “Жанна д’Арк” (1948) Каринська виконала разом з Дороті Дженкінс. Ця робота була надзвичайно складною, адже продюсери прагнули перевершити успіх “Віднесених вітром”. Каринська глибоко занурилася в історію Жанни д’Арк, відчуваючи певну спорідненість з її долею. Згодом вона навіть придбала будинок у селищі Домремі, де народилася Жанна д’Арк.

Революційна пачка та подарунок для доньки Кеннеді
Каринська також створила революційну для балету “пачку без каркаса”, відому як “пачка-пуховка” (Powder Puff). Ця інновація дозволила балеринам рухатися вільніше та виразніше.

У 1962 році на прохання балетної трупи Американського театру балету, Каринська пошила мініатюрну пачку для ляльки-балерини, яка була подарована доньці президента Джона Кеннеді, Керолайн. Хоча сама лялька не збереглася, збереглися унікальні документи, що підтверджують цей факт, зокрема, лист від першої леді, яка дякувала за вишуканий подарунок від “найкращої у світі дизайнерки балетних пачок Варвари Каринської”.
Вшанування пам’яті в Харкові
Варвара Каринська не поверталася до радянського Харкова, адже, за словами Миколи Шемета, вона була “людиною свободи”, а в СРСР її не було. Російська Федерація намагається привласнити її спадщину, але, як наголошує дослідник, “Варвара Андріївна – харків’янка. Тут народилася, провела дитинство, сформувалася як особистість і прожила 30 років. Звідси її менталітет, її все. У неї українське серце”.
У Харкові ім’я Варвари Каринської вшановується: за ініціативи Миколи Шемета засновано Фонд імені Варвари Каринської, проведено Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма ім. Каринської, встановлено меморіальну дошку на будинку її родини, а також названо вулицю на її честь.
Джерело: www.ukrinform.ua
