У серпні виповнилося 445 років від появи Острозької Біблії – першого повного друкованого видання Святого Письма церковнослов’янською мовою. Ця унікальна українська пам’ятка XVI століття, що налічує 1256 сторінок, зберігає свою духовну та історичну цінність. Історик Сергій Шумило наразі досліджує три примірники Острозької Біблії, виявлені у закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції.
Зараз працюю над дослідженням трьох раніше невідомих примірників Острозької Біблії, які було виявлено в закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції. Експедиція на Афон та дослідження унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation.
Загалом у світі збереглося близько 350 примірників Острозької Біблії. Знахідка на Афоні поповнила цей список ще трьома унікальними екземплярами.
Один з примірників Острозької Біблії міг належати, або й був привезений на Афон наприкінці XVI – на початку XVII століття українським письменником-полемістом преподобним Іваном Вишенським, який у цей час перебував на Афоні у печерному затворі і звідси посилав до України свої полемічні послання. На одному з острозьких видань 1595 року з цієї ж афонської колекції міститься дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до преподобного Івана Вишенського, що підтверджує цю версію.
Ще один примірник належав учням українського духовно-культурного діяча преподобного Паісія Величковського (1722—1794). Він зберігався у очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії, а згодом був переданий на Афон.
Інший примірник Острозької Біблії належав наміснику Кафедри Чернігівської Архієпіскопії, ієромонаху Каллісту Меновському (можливо, родом з міста Мена). У 1754 році він був переданий з Полтавського полку Василем Луговим до українського “козацького” скиту “Чорний Вир” на Афоні, про що свідчить маргіналія на цьому екземплярі.
У цьому “козацькому” скиту на Афоні, заснованому колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку, ієросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII столітті ченцями були переважно запорозькі козаки, від чого цей скит ще називали “Духовним Запоріжжям” на Афоні. Його патроном і меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, про що збереглися оригінальні документи цього періоду.
Під час експедиції на Афон Сергій Шумило нарахував у колекції монастиря 32 кириличні стародруки, видані в Київській Митрополії у XVI–XVII століттях, а також 143 українські стародруки XVIII століття. Переважна більшість цих видань належала до бібліотеки українського “козацького” скиту “Чорний Вир”. Тут українські козаки-ченці продовжували свою духовну науку рідною мовою, використовуючи ці унікальні та рідкісні книги.
Варто зазначити, що така кількість збережених українських стародруків (близько 200) – це доволі велика колекція для будь-якої бібліотеки. Оскільки це тільки ті примірники, що збереглися до наших днів, то можемо уявити, що 300 років тому їх було тут значно більше.
Деякі видання були передані на Афон безпосередньо з Острога від князя Василя-Костянтина Острозького (1526—1608), який глибоко шанував чернецтво на Святій Горі Афон.
Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки – це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині, далеко від української землі. Україна має чим пишатися у світі. Ця наша спадщина уславлює Україну далеко за її межами та засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема, гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі).
Виявлені на горі Афон примірники Святого Письма свідчать про потужний духовно-культурний вплив Київської Церкви та київського християнства у XVI–XVIII століттях на інші народи та помісні Церкви, зокрема й на такий давній центр східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. Це є предметом національної гордості.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: bigkyiv.com.ua