Згідно з Голубовською, професори та доценти медичних вишів нині не вважаються лікарями, оскільки їх… не визнає Національна служба здоров’я
Вища медична освіта України в останні десятиліття стикається з системними викликами, а деякі наслідки реформ професорка-інфекціоністка Ольга Голубовська охарактеризувала як абсурдні. Зокрема, висококваліфіковані викладачі медичних закладів вищої освіти можуть юридично бути позбавлені права працювати з пацієнтами в лікарнях. Про це Голубовська поділилася в бесіді з «Главкомом».
За словами професорки, деструкція традиційних медичних шкіл розпочалася ще в 1990-х роках. Однією з ключових проблем вона назвала статус клінічних кафедр у лікувальних установах.
«Багато що змінилося. Але я багато років займаюся викладанням у вищому медичному навчальному закладі, розумію, що таке медична освіта, а ще більше – що таке медичні школи. Так ось, руйнування цих шкіл розпочалося ще десь у 90-ті роки. Клінічні кафедри постійно опиняються в умовах, коли немає підтримки для нормального навчального процесу. Якщо сказати зовсім просто – ці кафедри не є потрібними в лікувальних закладах», – зазначила Голубовська.
Окремо професорка зосередила увагу на статусі викладачів медичних вишів після здійснення реформ. «А з останніми реформами дійшли взагалі до абсурду: викладачі медичних вишів – професори, доценти, висококваліфіковані фахівці, серед яких хірурги, які виконують унікальні операції, – не є лікарями в системі Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Тобто професор, який працює на кафедрі, юридично може навіть не мати дозволу піти оглянути хворого. Звісно, ми ходимо, консультуємо. У мене така спеціалізація, що мене часто запрошують. Але ви розумієте рівень цього хаосу та деморалізації вищої медичної школи?» – підкреслила вона.
За словами Голубовської, особливо виразно проблема виявилася під час пандемії коронавірусу. «Під час пандемії це доходило до абсурду. Коли був локдаун, фахівці кафедр взяли на себе величезний тягар: розробляли нормативні документи, навчали лікарів, працювали з пацієнтами в клініках. Але коли співробітник кафедри замовляв таксі, яке перевозило медиків, тому що транспорт у той час не функціонував, йому відповідали: НСЗУ не підтверджує, що ви лікар, тому ми до вас не приїдемо. Діставайтеся як можете», – розповіла професорка.
Голубовська вважає, що такі проблеми демотивують медичне співтовариство. «Я часто емоційно реагую на такі моменти, і люди інколи не розуміють чому. А тому, що вони не усвідомлюють глибини морального падіння. Як працювати в демотивованому середовищі? Медицина – це не про «вкрав чи не вкрав». Тут людина або вижила, або померла», – зазначила вона.
Професорка також провела паралель між українською моделлю та європейською практикою університетських клінік і навела приклад видатного українського хірурга Петра Фоміна.
«У Європі існують університетські клініки. У нас їх поки що небагато, тож навіщо створювати такий нонсенс? Наведу приклад Петра Дмитровича Фоміна – унікального хірурга, якого, на жаль, вже немає. Він розповідав мені: «Я проводжу операцію, а мою операцію записує на себе завідувач відділення або інший лікар». Бо в системі (НСЗУ – «Главком») він фактично не вважався лікарем», – зауважила Голубовська.
За словами професорки, ситуація залежить і від керівництва певної лікарні. Якщо адміністрація створює належні умови, кафедри можуть ефективно функціонувати. Водночас через прогалини в системі рекомендації навіть відомого фахівця, якого НСЗУ не ідентифікує як лікаря, юридично можуть не враховуватися.
Голубовська також пригадала досвід роботи під керівництвом академіка Жанни Возіанової. Тоді до щоденних розборів після чергувань долучалися лікарі, медичні сестри та студенти шостого курсу. На думку професорки, саме така система сприяла формуванню повноцінної медичної школи. На переконання Голубовської, багаторічні проблеми вже позначилися на медичній освіті.
Нагадаємо, професорка Ольга Голубовська в інтерв’ю «Главкому» розповіла про занепад медичних шкіл, складне становище лікарів клінічних кафедр, кризу екстреної допомоги, дефіцит кадрів і навіть втрату поваги до професії, яку завжди шанували.