Володимир Зеленський: виграна битва за легітимність 16.05.2024 17:47 Укрінформ 20 травня 2019 року офіційно стартувала п’ятирічна каденція Володимира Зеленського на посаді президента України.
Згідно з Конституцією, чергові президентські вибори мали відбутися 31 березня 2024 року, але повномасштабне вторгнення Росії відсунуло це питання далеко на другий план – в український публічний простір воно повернулося лише після низки заяв, що пролунали із Заходу. Так, у травні 2023-го президент ПАРЄ Тіні Кокс заявив, що Україна має організувати вибори попри війну, посилаючись на статут Ради Європи, а у серпні американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем, висловив побажання, щоб «у цій країні відбулися вільні та чесні вибори, навіть під час нападу на неї».
Володимир Зеленський і Ліндсі Грем, Київ, березень 2024 року
Втім, ані ці заяви, ані рішення Києва про відтермінування виборів, особливого резонансу в українському суспільстві не викликали. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у вересні 2023 року понад 80% громадян вважали, що вибори зараз не на часі. Такої ж думки дотримувалось і громадянське суспільство: наприклад, під відповідною заявою Громадянської мережі «Опора» підписались понад 100 громадських організацій та рухів. Консенсус склався й серед політичних сил: у листопаді 2023 року голови парламентських фракцій, зокрема й опозиційних, підписали меморандум, в якому зафіксували згоду щодо того, що вільні та чесні національні вибори мають бути проведені вже після війни та завершення дії воєнного стану.
Об’єктивні перешкоди
В чому причина такої одностайності? Найбільш гострими були і залишаються проблеми безпеки та доступу. Загальнонаціональні вибори – це тисячі дільниць, які в день голосування мають відвідати мільйони виборців. Але повністю усунути загрозу російського ракетного терору було неможливо ані у 2023 році, ані зараз: лише протягом березня 2024 року Росія випустила по Україні понад 400 ракет, більше ніж 600 ударних БПЛА і понад 3000 керованих авіабомб. Забезпечити належне дотримання електоральних процедур у таких умовах вкрай складно, а у прифронтовій смузі, яка розтяглась від Чернігова до Одеси – взагалі неможливо. Крім того, близько 7 мільйонів дорослих українців нині розкидані по різних країнах світу та організувати їхнє голосування було б вкрай непросто, не кажучи вже про залучення громадян, що опинились у тимчасовій окупації.
Наслідки російського обстрілу Херсона, травень 2024 року
Великою політичною перевагою України є те, що країна вступила у велику війну очолена владою, сформованою в результаті безсумнівно прозорих виборів, на яких Володимир Зеленський отримав підтримку 73% виборців, а його партія «Слуга народу» сформувала переконливу парламентську більшість. Це зробило українське суспільство невразливим для російських спекуляцій на тему «нацистів», які нібито «захопили владу» в країні.
Цілком очевидно, що через згадані вище обставини вибори під час повномасштабної війни пройшли б в умовах низької явки та з порушенням деяких формальних вимог. Не треба пояснювати, що це могло б підірвати довіру до керівництва держави незалежно від результату голосування. До того ж вибори – це потенційні кадрові перестановки у вищих ешелонах влади. В умовах війни, коли час для прийняття життєво важливих рішень часто вимірюється навіть не тижнями, а днями і годинами, це загрожує великими ризиками.
Крім того, за підрахунками Центральної виборчої комісії України, президентські вибори коштували б 5,4 млрд гривень. В умовах значних економічних труднощів, спричинених війною, такі витрати не лише стали б тягарем для державної скарбниці, але й викликали б негативну реакцію громадян. Вимоги переспрямувати якомога більше коштів з державного та місцевих бюджетів на потреби оборони лунають з боку суспільства з лютого 2022 року, і навряд чи формальне завершення каденції чинного президента стало б достатнім аргументом на користь багатомільярдних витрат на проведення виборів.
Источник: www.ukrinform.ua
