© depositphoto/ NewAfrica
Альона Парфьонова
На початку жовтня 2024-го з’явилася гучна заява уряду про те, що з цього місяця й до кінця року учні молодших класів будуть забезпечені безоплатним одноразовим гарячим харчуванням. На це місцевим громадам виділили 2 млрд грн із державного бюджету. Й це лише частина суми, необхідної для забезпечення школярів харчуванням, решту мають додати громади з місцевих бюджетів.
Харчування дітей — справа хороша, ми обома руками «за». Але важливо, як її реалізовуватимуть. Здається, це вже стало державним трендом — анонсувати зміни «заднім числом», без жодних натяків на те, як їх можливо реалізувати. Ідея є сирою й недостатньо продуманою, і ось чому.
Ідею ухвалено раптово, без достатніх консультацій із місцевою владою та обговорень.
«Рішення про запровадження безоплатного харчування для всіх дітей початкової школи з жовтня 2024-го стало неочікуваним для громад, — каже експерт Асоціації міст України (АМУ) Михайло Гончар. — Це питання не обговорювали напередодні нового навчального року. Навіть у бюджетній декларації на 2025–2027 роки про це не йшлося. Згідно зі стратегією реформування системи шкільного харчування, яку затвердив уряд 2023 року, це питання теоретично мали розглядати 2025-го, і то за наявності фінансування».
Планується, що школа, яка має свого кухаря, державним коштом зможе покрити 100% вартості продуктів, необхідних для харчування. І це, власне, всі витрати, адже кухар у штаті й так отримує зарплатню. Та якщо харчування організовано завдяки послугам із кейтерингу або аутсорсингу, то за рахунок коштів субвенції оплачується не більш як 70% вартості такої послуги. Інші 30% коштів має виділити місцева громада. І тут починаються проблеми. Адже кошти на харчування держава виділила пізно. Щоб їх освоїти, тепер потрібні рішення, ухвалені місцевими радами. А у великих громадах треба буде провести ще й додаткові тендери, адже попередні були орієнтовані переважно на дітей пільгових категорій. А часу до кінця року залишилося мало. І це означає, що громади можуть не встигнути використати державні кошти, й наприкінці року вони повернуться до бюджету.
Є проблеми з розподілом коштів, виділених на харчування.
В принципі, логіка підрахунків має бути такою: беремо кількість учнів, які навчаються в молодшій школі, й множимо цю цифру на 50 (вартість шкільного обіду) та на кількість днів. Але аналітична система АІКОМ, до якої школи мають вносити дані про всіх своїх учнів, не працює. Отже, доведеться орієнтуватися на дані минулого навчального року. А це означає, що кількість дітей і виділених громадам коштів часом не збігаються, про що, за нашою інформацією, вже заявляють деякі місцеві керівники на нарадах. Вони отримують на харчування значно менше коштів, ніж потрібно. Так відбувається в тих громадах, де чимало учнів, яких немає в облікових даних минулого року.
Навчальний рік не завершується 2024 року, він триває до весни 2025-го. Але коштів, закладених у проєкт держбюджету на 2025 рік, може не вистачити на харчування молодших школярів.
«У цифрах це виглядає так, — каже Михайло Гончар. — Станом на 1 вересня 2023 року (інформації на 1 вересня 2024-го ще не оприлюднено) в початковій школі навчалося 1 мільйон 397 тисяч дітей. Навчальний рік триває не менш як 175 навчальних днів. Множимо це на визначену урядом вартість обіду в 50 грн. Отже, потреба в грошах на 2025 рік становить 11,8 млрд грн. Проте в проєкті бюджету на цей рік закладено 100 млн грн субвенції і 2,8 млрд грн коштів міжнародних партнерів (тобто чи будуть ці кошти, чи ні — невідомо). І чи буде безоплатне харчування в школах 2025 року — теж невідомо. А якщо врахувати всі пільгові категорії харчування, які має компенсувати уряд (вихованці дитсадків та учні, які мають статус дітей, постраждалих від війни, ВПО), за нашими розрахунками, ця потреба становить 28,7 млрд грн. Незрозуміло, де уряд візьме ці кошти».
Не всі шкільні їдальні відповідають вимогам щодо організації харчування. Тому лише перерахування коштів на обіди недостатньо. Потрібні також кошти на модернізацію та ремонт.
Державою встановлено вимоги щодо організації шкільного харчування. У постанові Кабінету міністрів України чітко зазначено, що всі процеси мають відповідати Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, а також нормам безпечного харчування НАССР. Далеко не всі шкільні їдальні та харчоблоки відповідають усім нормативам. Чимало з них потребують ремонту або модернізації. І це не новина для уряду, адже про це йдеться навіть у Стратегії реформування системи шкільного харчування на період до 2027 року.
Взагалі 2023 рік відзначився зміною нормативно-правової бази щодо організації системи харчування, проте не відзначився модернізацією старих їдалень і харчоблоків. Щоб отримати фінансування від держави на ремонт харчоблоків та їдалень, школи мають відповідати певним критеріям: велика кількість учнів, наявність проєктно-кошторисної документації, співфінансування з місцевих бюджетів тощо. Виходом із ситуації для шкіл могла б бути можливість отримувати харчування з фабрики-кухні, й уряд обіцяв у майбутньому відкрити цілу мережу таких фабрик, але наразі працює лише одна невелика фабрика в Бучі. Її потужностей не вистачає навіть на всю Київську область, не кажучи вже про країну.
Харчування школярів має бути не лише безкоштовним, а й якісним.
Якщо держава не має точного обліку школярів, яким потрібне харчування, вона не зможе правильно розрахувати кошти. Менше коштів — нижча якість.
Варто також зазначити, що батьки школярів неоднозначно сприйняли новину про безоплатне харчування, бо ще відчувають фантомні болі — пам’ятають досвід попередніх років, коли в шкільних їдальнях уся безоплатна їжа була такої низької якості, що діти виносили її на смітник. Натомість обіди, куплені за гроші батьків, були кращими. На початку жовтня, відразу після заяви уряду про те, що молодші школярі будуть забезпечені гарячим безоплатним харчуванням, наша ГО «Батьки SОS» проводила опитування батьків стосовно їхніх очікувань від реалізації такої ідеї. Чимало батьків зазначили, що навіть зараз безоплатне харчування, яке держава надає для пільгових категорій школярів, значно гіршої якості, ніж те, яке діти купують у шкільній їдальні за гроші батьків. «Жоден Клопотенко зі своїми шкільними рецептами тут не допоможе. Діти масово відмовляються їсти цю бурду», — коментували батьки. Тому одночасно з виділенням коштів на харчування уряд має продовжувати реформу цієї системи.
Підхід до забезпечення безоплатного харчування молодших школярів мав би враховувати також безпекову ситуацію кожного регіону, бути гнучким, забезпечити харчування однакової якості для всіх категорій дітей незалежно від того, чи це місцевий бюджет фінансує, чи це субвенція державного бюджету, чи гроші батьків. А поки що ми маємо заяву уряду, виділені кошти, які невідомо як зможуть освоїти регіони, невизначеність стосовно дофінансування й сумнівні перспективи на 2025 рік. І все це — на тлі недоремонтованих укриттів, постійних тривог, в очікуванні блекаутів.
Безоплатне харчування для школярів — це, в принципі, хороша ідея, яка могла б принести користь, якби була продуманою й підготовленою. Натомість замість допомоги школам і громадам вона може принести їм іще один головний біль. Ідея безоплатного харчування подається суспільству як ініціатива президента, а реформою шкільного харчування офіційно опікується перша леді. Однак сира реалізація цієї ідеї може принести більше репутаційних ризиків, ніж плюсів.
