© depositphotos/DGLimages
Надія Майбогіна
На відміну від західних суспільств, у нашому менталітеті свобода не закінчується там, де починається свобода іншої людини. Вирвавшись з-під гніту тоталітаризму, ми наче кинулися в іншу крайність — «свободу», яку часто сприймаємо як уседозволеність і відсутність обмежень. Така її інтерпретація добре лягає на ґрунт безкарності, що починається ще зі школи… І цей процес є циклічним: суспільство, виховане «беззубою» школою, вимагає ще більшого ослаблення системи освіти, яка своєю чергою випускає ще «вільніших» людей…
Учень нічого не робить на уроці? Категорично ігнорує домашні завдання? Хамить учителю чи лайкою посилає всіх?.. Щоб упоратися з цим, українська школа має небагато важелів. І всі вони зводяться до розмов у різних формах і з різними людьми, що в принципі аж ніяк не обмежує винуватця чи його батьків.
У той час як українські урядовці рухаються в реформуванні нашої освіти у бік «щастя» і «стратегічних інновацій», британські, більш заземлені, парламентарії ставляться до дисципліни в школі як до серйозної справи, не дозволяючи безкарності закріпитись у свідомості дітей, захищаючи при цьому учителів, школи і, що найголовніше, тих учнів, хто хоче вчитися. Відтак, діють найсуворіші шкільні санкції: затримання, відсторонення від навчання, відрахування, штраф і навіть ув’язнення батьків закріплено на законодавчому рівні.
Маючи таку міцну підтримку з боку держави і на основі цього «скелету» правил, кожна школа «нарощує» власну політику управління поведінкою школярів.
І тут кілька принципів реалізації політики:
1) учитель не залишається сам на сам із проблемною поведінкою учня. Його завдання лише повідомити про факти. А далі з цими фактами працюють ті працівники школи (pastoral officers, head of year, attendance leader), для яких поведінка учнів — спеціалізація;
2) усі факти поганої поведінки, невиконання домашнього завдання та порушення правил фіксуються в електронній системі та ідентифікуються за окремим класифікатором (що дає змогу збирати базу даних на рівні школи і країни). Навіть дзвінки батькам у деяких школах роблять через шкільне програмне забезпечення, щоб зберегти інформацію в базі даних. Це дає можливість школі убезпечити себе як від батьків, що не вірять школі, так і від свавілля з боку шкільного персоналу;
3) політика шкільних санкцій опублікована на сайті кожної школи, доводиться до відома батьків і персоналу. Кожен захід має чітку процедуру застосування та ескалації без будь-якого натяку на дискримінацію і з гарантією безпеки учня.
Отже, які інструменти впливу використовуються в середніх і старших школах Англії? Не претендую на всеохоплюючий аналіз, проте ділюся власними спостереженнями про роботу кількох англійських шкіл.
- Попередження (first warning). Якщо учень на уроці заважає, спить, не виконує завдання тощо, учитель має зробити перше попередження і оголосити його учневі. Зазвичай британські учні реагують на словесне попередження, бо розуміють, що буде далі.
- On-call або Catch Up. Якщо поведінка не змінилася після першого попередження, то учитель повідомляє про це відповідальних (зазвичай електронним способом), і на допомогу приходить черговий, який виводить учня з уроку в спеціальний хаб, де дитина продовжує навчатись ізольовано від інших. А після уроку її чекає затримання (див. пункт 5).
- Виведення з класу. На відміну від української школи, де учитель «головою» відповідає за здоров’я учня і тому не може нікого вивести з класу, у британській школі це дозволено. Після першого попередження учитель може попросити учня вийти з класу, сісти за одномісну парту, яка стоїть за дверима, і продовжувати виконувати завдання в ізоляції. Ігнорування вказівки учителя веде також до затримання (див. пункт 5).
- Позбавлення «соціального» часу. У британських школах є великі перерви. Наприклад, 20 хвилин і 40 хвилин на обід. За невеликі порушення учень може бути позбавлений вільного часу. Муситиме сидіти в якомусь приміщенні. Звісно, розумний час на їжу та туалет забезпечується.
- Затримання після уроків (Detention). Затримання після уроків може бути наслідком порушення правила (наприклад, не вдягнув краватки або прийшла до школи із нафарбованим нігтями), поганої поведінки на території школи або невиконання домашнього завдання. Затримка може бути на 30 хвилин (перший випадок), 60 хвилин (повторне невиконання домашнього завдання або після пункту 2) і 120 хвилин (грубе або систематичне порушення правил, ігнорування першого затримання). Якщо порушення відбулося до обіду, то затримання буде цього ж дня. Якщо після обіду, то наступного дня. Батьків попереджають про затримання, але їхньої згоди не питають, як передбачено законом. Затримання відбувається в такий спосіб: усіх дітей школи, які отримали санкції, збирають у певному приміщенні (аудиторії, залі, бібліотеці тощо). Вони виконують домашні завдання пів години, додаткові завдання ще пів години. А ті, хто затриманий на 120 хвилин, залучаються до фізичних робіт. Наприклад, до прибирання сміття на території школи. Учителі можуть залучатися до затримання як чергові.
Таким чином, британська школа готує дитину до дорослого життя, в якому панує справедливість і рівність усіх перед суспільними правилами.
Як бачимо, порівняно з нашою м’якою практикою безкінечних бесід і переконань у школах Британії впроваджено досить жорстку дисциплінарну практику для порушників. Не певна, що наші учні й батьки готові таке сприйняти одразу, але задуматися над цим нам усім варто. Щоб знайти прийнятний для нашого менталітету баланс і забезпечити нормальну роботу вчителів і тих учнів, які дійсно хочуть вчитися.
