Фінансова грамотність для дітей – як і скільки давати кишенькових грошей – поради для батьків

© depositphotos/Volurol

Автор Ірина Королець дитячий клінічний психолог

Уміння розпоряджатися власними коштами та підприємництво потрібно закладати з дитинства. Фінансової грамотності тепер навчатимуть у школі: Нацбанк навіть розробив спеціальну програму для цього. Та не лише школа має опікуватися такими питаннями. Багато що можуть зробити й батьки за допомогою добре відомого всім інструмента — кишенькових грошей. І тут маються на увазі не кошти, які дитині хаотично дають усі члени родини від бабусі до тата, й не наколядовані під час свят торбинки з гривнями. А суми, які дитина систематично, щомісяця отримує від батьків і стабільно може розраховувати, як їх витратити та на що. Й тут для батьків залишається багато незрозумілих чи спірних питань: яку суму краще давати дитині, з якого віку, за що, як упливати на доцільне використання грошей тощо. В Україні немає чітко розроблених законодавчих норм чи офіційних рекомендацій стосовно цього.

А от у Німеччині наприклад, законом чітко врегульовано фінансові операції, які може здійснювати дитина. Також є рекомендації Німецького інституту молоді, який займається темою кишенькових коштів уже багато років. І для нас ці рекомендації теж можуть бути корисними.

Перші кишенькові гроші німецькі експерти рекомендують видавати дітям щотижня, починаючи з шестирічного віку (ну, або віку, коли дитина йде до школи), оскільки менші діти ще не можуть планувати та розподіляти їх. Починаючи з десятирічного віку, варто давати вже кошти на місяць, щоб діти навчилися довгострокового планування.

Учитель історії з Дніпра: «Коли діти показують силу, хіба в тебе, вчителя, є шанс бути слабким?»

Цікаво, що в рекомендаціях для батьків використано слово «повинні», а не «можуть» чи «хочуть». Тобто батьки повинні давати кишенькові кошти, щоб дитина навчилася фінансової грамотності. Проте закон не зобов’язує їх робити це. Також цікаво, що сума має зростати щороку в певний день, про який дитина знає (наприклад, день її народження чи Різдво). Розмір кишенькових коштів не має раптово змінюватися чи залежати від бажань дитини. Тобто йдеться про чітку домовленість між нею та її батьками.

Сума, яку батьки виділяють на кишенькові гроші, не відіграє вирішальної ролі. Натомість важливо допомогти дитині розвинути споживчу поведінку й навчитися розподіляти кошти для життя. Та все ж таки останнє слово під час ухвалення рішення про те, чи здійснити ту чи ту витрату або покупку, має залишатися за дитиною. Так, часом це буде непросто для батьків. Та гарною новиною є те, що погана інвестиція зазвичай має позитивний ефект навчання.

Багато батьків вважають, що виділення кишенькових грошей дитині можливе виключно якщо в сім’ї достатньо вільних коштів, які залишаються наприкінці місяця. Добре було б, якби батьки залучали дітей до розмов про фінансове становище сім’ї. Також, коли ви визначаєте суму коштів і навчаєте дитину ними розпоряджатися, їй важливо знати й ваші статті витрат. І не лише тому, що це є зразком для наслідування. Ну, погодьтеся, дивною є ситуація, коли ви відмовляєте дитині в купівлі нової іграшки, кажучи «грошей немає», проте йдете й купуєте продукти на вечерю. Тобто вони все ж таки є?

Якщо діти вже можуть самостійно заробити кишенькові кошти, батьки мають припинити їх видавати. Зазначу, що діти в Німеччині з 14 років, а часом навіть із 12 можуть мати підробіток. Але експерти рекомендують давати дитині додаткові кошти на певні статті витрат, якими вона самостійно оплачуватиме свої регулярні потреби: поповнення мобільного, одяг, проїзд чи засоби гігієни. Добре було б їй мати банківську картку для оплати рахунків онлайн.

Звісно, є рекомендації, як навчити дитину користуватися кишеньковими грошима.

• Головне правило — діти мають вільно розпоряджаються своїми грошима! Тому їх не має бути багато.
• Регулярно виплачувати. Запишіть собі дату в календар.
• Платити незалежно від поведінки дитини. Не збільшувати й не зменшувати через гарну / негарну поведінку. Інакше дитина не зможе довгостроково планувати свої витрати.
• Не змушуйте її купувати на ці гроші щось для побуту. Для цього можуть бути додаткові кошти.
• Укладіть домовленість між усіма дорослими про те, що не має бути жодних неузгоджених непередбачуваних додаткових коштів. Але ок, якщо це на свято. Ок, якщо дитина підзаробила в сусіда.
• Діти не мають задовольняти свої потреби за власні кишенькові кошти, тобто купувати одяг, їжу, шкільну канцелярію. В них є батьки, які забезпечують їх усім необхідним.

І цікаве. В Німеччині діти не мають права купувати щось самостійно до семи років. Із семи до 18 років є певні обмеження. Так, наприклад, дитина не може розрахуватися за покупку банківською карткою батьків, а лише своєю особистою. Згідно з законом, покупки на суму більш як 50 євро мають бути здійснені лише в присутності батьків. Самостійно зі своєї картки дитина не зможе здійснити онлайн-покупки, оформити підписку на гру, придбати застосунок чи журнал. Як бачите, відповідальність за витрати дитини лежить не лише на її батьках, а й на інших дорослих.

До речі, в Україні є дитяча банківська (платіжна) картка, де відключено певні функції, й це дає змогу безпечно нею користуватися. Батьки можуть оформити таку картку, починаючи з шестирічного віку. В цьому разі дитячу картку буде прив’язано до рахунку котрогось із батьків. Підлітки 14–18 років можуть самостійно відкрити рахунок у банку на своє ім’я.

А куди ж діти можуть витрачати кишенькові гроші? Зазвичай вони купують солодощі, іграшки, дитячі журнали. Можуть відкласти щось на похід у кіно чи подарунок. Нині діти активно донатять. Здогадайтеся, чому? Бо батьки це роблять відкрито. Тобто діти все ж таки можуть наслідувати фінансові звички дорослих. Ваша дитина купує собі те, що заборонено? Ну що ж, схоже, ваша цінність здорового харчування ще не стала цінністю вашої дитини й, можливо, варто поговорити про те, чому ви свого часу вирішили відмовитися від споживання тих чи тих продуктів. Проте пам’ятайте, що тема витрачання кишенькових грошей не має перетворитися на маніпуляції, докори й контроль. Її варто порушувати з виховною метою, а отже, дитині потрібні підтримка та повага в перших кроках до фінансової грамотності.

Ледь не забула відповісти на важливе запитання: то скільки ж кишенькових грошей має бути в дитини? З огляду на рекомендації Німецького інституту молоді, сума залежить від віку дитини. Ось приблизні розрахунки для сімей у Німеччині.

Багато це чи мало? Якщо порівняти розмір кишенькових грошей із витратами та заробітною платою батьків, отримаємо такі цифри. Мінімальні кошти, потрібні для проживання в Німеччині на одно дорослого, нині становлять десь 563 євро (харчування, одяг, засоби гігієни). На дитину потрібно щонайменше 357–471 євро на місяць. Вартість оренди однокімнатної квартири в Берліні — 350–600 євро, двокімнатної — 600–1000. Звісно, можна знайти й дорожче. Мінімальна заробітна плата дорослого — близько 2200 євро, після вирахування податків на руках буде десь 1450 євро. Отже, кишенькові кошти для дитини 14 років можуть становити близько 3% заробітної плати одного з батьків або 3–8% мінімального прожиткового мінімуму на дитину.

Рішення про те, скільки кишенькових коштів видавати щомісяця, є індивідуальним для кожної родини. Головне тут — розвиток у дитини навичок фінансового, довгострокового планування та підтримка з боку дорослих на шляху до цього.

На допомогу батькам пропоную добірку корисних ресурсів, які стануть у пригоді для навчання дітей фінансової грамотності.

Мультфільми

Мобільні застосунки та ігри

Настільні ігри

Онлайн-ігри

Дитячі книги

Джерело