© depositphotos/Y-Boychenko
Ірина Скосар
Із героями книжок Оксани Лущевської читачі можуть подорожувати через океан і дізнаватися безліч різних історій, знаходити друзів за листуванням, відкривати таємниці старовинної скриньки, довідуватися про дитинство видатних дітей і навіть складати бізнес-план власної справи. Й геть не важливо, скільки тобі років, адже коли є ідея та гарна компанія, то літературна мандрівка з дитинства цілком може вивести на цікавий життєвий шлях, бо читанням закладено потужне підґрунтя для крутих звершень.
А ще Оксана дає свої рукописи на вичитку дітям — відвідувачам започаткованого нею читацького клубу. Діти радять і скеровують Оксану за темами, які їх цікавлять.
Оксана родом із містечка Тальне Черкаської області. Навчалася на філологічному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені П.Тичини. На передостанньому курсі піддалася на вмовляння подруги випробувати удачу й податися на програму навчання за обміном. Мітили до Європи. Але під шумок ще й до Америки подалися. Подрузі не пощастило, а Оксану запросили на літню школу до США. Дівчина відпрацювала практику й повернулася до Умані, аби захистити диплом. А наступного року, вже після випускних іспитів, знову приїхала до Америки. Згодом вступила там до магістратури Пенсильванського державного університету.
Просто навчання. Але тут дівчина зустріла майбутнього чоловіка. Він переоформлював документи, аби залишитися жити й працювати в Штатах, адже повертатися до тоталітарної Білорусі не мав бажання. Залишилась і Оксана. Згодом здобула ступінь докторки наук у галузі освіти в Університеті Джорджії (США) і почала торувати власний шлях у літературі.
Свої перші рукописи Оксана відправляла на електронні скриньки українських видавництв, а у відповідь отримувала тишу. Втім, одне українське видання все ж таки відписало: «Ваші казки нам не підійшли!». Оксана ж настільки була рада листу, що прочитала так, як хотіла прочитати: «Підійшли!». «Дякую, я така щаслива», — написала у відповідь. «Щаслива, що ваші казки нам не ок?» — запитали у зворотному листі…
…Факапи, відмови, відточування стилю із Зоряною Живкою, пошук цікавих форм… і жовтий конверт в українське видавництво «Грані-Т», який потрапив до редактора й письменника Івана Андрусяка. Він відповів: «Я готовий працювати з вашим рукописом. Тож працюємо до книжки». Такою є історія появи першого Оксаниного твору — «Дивні химерки, або Таємниця старовинної скриньки».
Своїми справжніми «входинами» в літературу Оксана важає перемогу на конкурсі «Золотий лелека». Це вже відзнака! А далі закрутилося.
На одному з букфестів Оксана наважилася підійти до співзасновниці «Видавництва Старого Лева» Мар’яни Савки й залишити їй рукопис. Пані Мар’яна перетелефонувала за кілька днів зі словами: «Вітаю тебе в родині Старого Лева».
Нині Оксана — авторка понад 60 книжок для дітей і підлітків, перекладачка, публіцистка, членкиня PEN Ukraine, дослідниця дитячої та підліткової літератури (PhD). Її книжки перекладено німецькою, польською, фінською, англійською, литовською, шведською мовами.
«Цього літа я почула фразу: «Ну, то ваша кар’єра — як історія Попелюшки: легка еміграція, легка дисертація, професійне зростання». Це дуже знецінює», — розповідає письменниця.
Насправді, аби прийти до цього тепер уже величезного списку виданих книжок, Оксана працювала на різних, абсолютно «не письменницьких» роботах. На касі заправки — там, до речі, її ще й пограбували. Мила посуд у ресторані, була офіціанткою, секретаркою, персональною асистенткою, прибиральницею в готелі, вихователькою в дитячому садочку, в центрі Монтессорі, випікала піцу та навіть виходила в нічні зміни на шоколадну фабрику — там вона додавала в шоколад горішки. Писати ж авторка почала з двох причин: у дитинстві їй дуже бракувало українських цікавих книжок, а вже в Америці — української мови. Тож створила власний мікрокосм.
Клуб читання Веселого Лиса
Дитячий письменник — це такий самий автор, як і той, хто пише дорослу літературу. Це — й про фан-клуби, й про захоплення, й про вдячність. Оксана дуже тішиться, коли діти в ТікТоку чи Інстаграмі роблять відеоогляди її книжок, прокачуючи свої навички блогера. Дуже радіє листам від читачів, котрі чекають на продовження історії, яку полюбили.
«Писати для дітей — це стати на одне коліно, бути на одному рівні з дитиною, говорити з нею її мовою та про її світ, у жодному разі не вмикати моралізаторства. Дитячий письменник має добре розумітися зі своєю внутрішньою дитиною, вміти її чути», — каже Оксана.
Для дітей Оксана заснувала онлайн-курси Joyful Foх Reading Club, спрямовані на розвиток читацької культури, критичного мислення та візуальної грамотності. Дуже радіє своєму невеличкому, але справді фан-клубу й дякує батькам за те, що зуміли прищепити любов до книжок.
«Мені як людині, котра захистила дисертацію з дитячої літератури в США (Університет Джорджії), довелось і викладати, й навчатись онлайн. Після захисту дисертації мені захотілося втілити свій досвід у щось справді цікаве, якісне й пов’язане з дитячою літературою. Я вигадала Joyful Foх Reading Club – Клуб читання веселого лиса»!
Joyful Foх Reading Club об’єднує юних читачів. Оксана читає з дітьми й англійською, й українською. Методика спрямована на те, аби заохотити дитину читати. Оксана пояснює, що з допомогою її курсу дитина дійсно починає відчувати «читацьку спрагу». І береться за книжку не тому, що це треба за програмою або змушують батьки, а тому, що читаючи — дорослішаєш, розумієш, як воно — вміти критично мислити, оперувати фактами та формулювати власні висновки з різних тем.
На читацьких курсах діти знайомляться з розмаїттям літературних форматів, жанрів і художніх технік і в такий спосіб розвивають і формують естетичний смак. «Книжки, які я добираю для читання, вшановані престижними нагородами та преміями. Для мене важливо, щоб діти розумілися на якості й надалі обирали якість, стаючи вибагливими читачами й навіть авторами та ілюстраторами, критиками чи лідерами громадської думки нашого з вами майбутнього», — каже Оксана. Вона радо ділиться власною методикою, бо такий досвід стане в пригоді під час читання в класі, бібліотеці або вдома. Особливо нині, коли українські діти через війну змушені навчатися за змішаною системою.
Отже:
«Stay Alert! Чи то пак «Будь напоготові!». Читацька рецепція. Плануючи курси, я передбачала різні вправи чи завдання й такі чи такі рецепції на книжки. Деякі діти радо виконували завдання й коментували книжки. А от деякі — не хотіли, бо, наприклад, книжка їм не сподобалася. Натомість глянулась інша, й вони просять зробити два завдання, й додаткове — саме до тієї чи тієї книжки. Як кураторці мені завжди треба було бути напоготові!
Online Personal Space. «Власний онлайн-простір». Курси передбачають спілкування. Ми створили форум, де діти розміщують свої анкети й контакти для спілкування. Втім, не всі хочуть активно «дружити». Дехто спілкується виключно зі мною. А ще дехто взагалі просто тихцем читав книжки для себе. І саме це я називаю власним онлайн-простором, гранями, які необхідні нам усім, юним і дорослим читачам.
Entertain and Educate. «Розважай і навчай». Розвага й навчання завжди стояли пліч-о-пліч, іще за часів Джона Ньюбері, американського першодрукаря дитячих книжок і власне його першої книжки A Little Pretty Pocket-Book (1744). Отже, всі завдання до онлайн-класів базуються на цих двох елементах: розвазі й навчанні. Якщо вийде дитині показати, що книжка — це цікавинка, мистецтво, багатоідейність, то функція розваги набуває віддзеркалення, яке формує грамотність (а це і є невід’ємним компонентом освіти). Ба більше, це формує пожиттєвих читачів.
Be Ready! Чи то пак «Готуйся!». Дітям варто показати розмаїття книжок. Утім, є діти, яким категорично не подобається певна книжка. Тут мені важливо було спробувати зрозуміти, чому. Це я й робила. Ми проговорювали це в eмейлах. Адже читання базується на досвіді. Згідно з думкою науковиці та засновниці теорії читацької рецепції Лоїс Розенблатт, досвіди читачів активуються в текстах під час читання. Отже, деяким дітям треба було виговорити свій досвід. Завдяки такому спілкуванню ми ставали книгодрузяками.
Stay in Touch! Або «Залишайся на зв’язку!». Юні читачі ростуть швидко. Їхні інтереси та хобі змінюються. Утім, із деякими читачами ми подружилися, й наша дружба переросла у взаємодопомогу. Як читачам дітям інколи потрібні мої поради щодо вибору книжок, а ще дехто просить мене глянути на їхні авторські тексти. Інколи мені потрібна їхня допомога — й вони готові! Так, іноді я прошу дітей читати мої рукописи та радити щось від себе. Вони ж бо хочуть стати письменниками, тож досвід редактора для них дуже корисний. Цікаво, що за цей час діти добре скерували мене як авторку в темах, які їм цікаві».
СТОРІ+Я
Для творчих дорослих Оксана веде успішний проєкт — творчу групу «СТОРІ+Я», де вчить авторів писати якісні дитячі книжки.
«Я впевнена, що дитяча література сьогодні зрощує діячів завтра. Цільова аудиторія дитячих письменників — це діти, які читатимуть завтра, тобто коли «виростуть». І ми не маємо програти битву за дітей із Netflix, ігровою IT-інфраструктурою та соціальними медіа», — вважає письменниця.
Своїми навичками Оксана ділиться з письменниками-початківцями на спеціальних практикумах-інтенсивах спільноти «СТОРІ+Я». Приміром, днями стартував курс зі створення біографічних дитячих книжок. Адже біографії цікавих персон розширюють дитяче розуміння культурної ідентичності та соціокультурної приналежності й пропонують до розгляду цікаві моделі життя дієвих українців. Дають змогу зрозуміти, що українці завжди вирізнялися любов’ю до свободи й шанували освіту та культуру.
Оксана впевнена: дитячий письменник має бути такою самою зіркою, як співак чи актор. Бо письменник також дає емоцію, розвагу, а ще — суперкорисні знання.
«Мене дуже цікавлять смішні історії, які можуть розважати, — каже вона. — Втім, найсмішніша історія може стати дуже корисним фундаментом, на якому зростатиме особистість». Ось, приміром, серія книжок Оксани «Песа і пес: наш хвостатий бізнес» видавництва «Чорні вівці» — це історія про те, як відкрити власну справу. «Читаючи цю легку книжку, готуйся сміятися й реготати, гавкати й рикати», — налаштовує читачів письменниця.
Втім, насправді книга — стартовий майданчик для майбутніх бізнесменів, у ній ідеться про те, як відкрити власну справу, в цьому випадку — ательє з пошиття собачого одягу!
Якщо правильно сформулювати свою мрію в дитинстві, вона точно здійсниться в дорослому житті, — впевнена дитяча письменниця, яка працює над новими історіями для дітей, що захоплюють під час читання й надихають по життю!
