© unsplash/pimchu Викладачі, які мігрували, мають вищий рівень емоційного виснаження.
Кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології і логопедії Бердянського державного педагогічного університету Наталя Цибуляк та доктор технічних наук, проректор з наукової роботи Яна Сичікова у статті “На межі: міграція та вигорання викладачів українських університетів під час війни” розповіли про чинники, які впливають на вигорання викладачів українських закладів вищої освіти під час війни.
Автори зазначають, що критичним чинником є погіршення безпекової ситуації. Близько 84–87% опитаних викладачів відчувають тривогу за власне життя та своїх близьких і майбутнє країни.
Багато респондентів гостро відчули нестабільність соціального захисту та недостатність оплати праці. 55% викладачів, які вимушено виїхали з України та 49% внутрішніх мігрантів вказали на негативний вплив економічної нестабільності.
“Зовнішні мігранти, зі свого боку, зазнали додаткових фінансових труднощів через зростання вартості життя за кордоном, що ще посилювало їхнє вигорання”, – повідомили дослідниці.
На вигорання також значно вплинуло збільшення навантаження. Усі опитані повідомили про збільшення обсягу роботи та її складності. З додатковими труднощами зіштовхнулися внутрішні мігранти через необхідність адаптуватися до нових умов та брак ресурсів.
“Близько 50% із них повідомили, що невизначеність стосовно майбутньої професійної діяльності впливала на їхній стан, а 35% вказали на відсутність ресурсів для ефективної роботи”, – пишуть Сичікова та Цибуляк.
Науковиці наголошують, що результати дослідження “Міграційний статус і вигорання українських викладачів під час війни” свідчать, що існують специфічні чинники, що залежать від міграційного статусу. Вищий рівень емоційного виснаження демонстрували викладачі, які були змушені мігрувати, ніж їхні колеги, які були немігрантами.
“Внутрішні мігранти мають загострене відчуття небезпеки й стикаються з численними труднощами, зокрема із втратою доступу до ресурсів, необхідних для викладання та наукових досліджень”, – йдеться в повідомленні.
За словами авторів статті, вимушене переселення з тимчасово окупованих міст та сіл, небезпечних територій в інші області України вимагало адаптації до нових умов і відновлення професійної діяльності на новому місці. Викладачі часто мали труднощі у відновленні професійних зв’язків у новому середовищі.
Автори вказують, що викладачі, які виїхали за кордон, стикнулися з такими викликами: труднощі інтеграції до нових громад, соціальна ізоляція, культурні бар’єри. Зовнішні мігранти відчували втрату професійної ідентичності через неможливість продовжувати свою діяльність у звичному форматі. Багато викладачів відчували тривогу за долю своїх студентів, університету та країни загалом, незважаючи на фізичну безпеку за кордоном. Постійна тривога спричиняла ізоляцію та емоційний тиск, що мало негативний вплив на їхню здатність до професійної самореалізації.
