Пояснюємо, які недоліки мають освітні простори, спроєктовані в Союзі, і чому їх слід трансформувати
В Україні за час повномасштабної війни повністю зруйновані 236 шкіл, ще понад 1300 — зазнали сильних пошкоджень. Більшість зруйнованих освітніх закладів — це типові радянські проєкти, збудовані упродовж 50-80 років XX століття. Серед їхніх недоліків — відсутність безбарʼєрності, недостатньо продумані простори для навчання з обмеженими функціями, похмурі й часто асоціальні інтерʼєри. Разом із відбудовою зʼявляється шанс не тільки відновити школи, а й виправити помилки радянського проєктування, перетворити ці заклади на дійсно комфортні простори із сучасним дизайном.
Урбан-бюро Big City Lab провели триденний воркшоп, у межах якого почалась розробка концепцій реновації типових радянських шкіл в Україні. Напрацювання планують передати Міністерству освіти для подальшого втілення. Участь у проєкті взяли європейські бюро, які вже мають досвід реновації освітніх просторів у своїх країнах.
Журналіст LIGA.Life попросив директорку урбан-бюро Big City Lab Вікторію Тітову розповісти подробиці проєкту, а також пояснити, які є “баги” радянських шкіл та чому їх потрібно трансформувати.
Які недоліки радянських освітніх закладів
“Якщо розглянути фото радянського шкільного коридору, лікарні та вʼязниці, то загалом ці простори нічим не відрізнятимуться. Окрім того, що перший наповнюють діти, другий — люди в медичних халатах, а третій — охоронці у формах”, — розповідає Вікторія Тітова.
Однак, функції у цих трьох будівель абсолютно різні, а відповідно й простір має бути спроєктований по-різному. “Тобто спочатку йде суть, а вже за суттю — форма. А в радянський час проєктували так, що для різних сенсів форма — однакова”, — каже Вікторія.
Головним недоліком радянських освітніх просторів вона називає недостатню й часто обмежену функціональність. Наприклад, якщо розглянути ті ж самі коридори — вони використовуються лише як транзитні зони. Однак їх можна перепроєктувати таким чином, щоб діти могли там робити багато інших речей — сидіти й малювати, читати, гратись іграшками, відпочивати. “Можна назвати 10 функцій, які може виконувати коридор, але зараз він виконує лише одну”, — зазначає Вікторія.
Аналогічна ситуація з вхідною групою, яка у радянських школах найчастіше є транзитною. Однак, це найбільш потенційна зона — її можна перетворити на відкритий багатофункціональний майданчик для різних активностей. Наприклад, сходи на другий поверх — переоблаштувати в амфітеатр, де можна проводити заняття. Вхідна група повинна бути привітною й мати так звану “запрошувальну” функцію.
“Вхід до школи має бути “inviting”, гостинним. Наприклад, якщо діти бачать хоч якийсь дитячий майданчик перед входом у школу, то, ймовірніше за все, у них виникне бажання піти на нього грати, а відтак — піти й у школу. А у нас подвірʼя чи внутрішні дворики шкіл стоять напівпорожні, у кращому випадку там пара сумних турніків і кілька лавочок”, — додає Тітова.
Другим недоліком радянських шкіл можна вважати недостатню інсоляцію класних приміщень та коридорів. Більшість шкіл проєктувались зі склінням, яке обмежує кількість сонячного світла, що потрапляє в приміщення. Це своєю чергою впливає на успішність дитини й те, як вона в такому просторі почувається.
“Радянська архітектура особливо не керувалась потребами людини. Був архітектор, він мав задачу розробити проєкт, який легко мультиплікувати у всіх регіонах Союзу з різними температурними режимами. І він виконував цю конкретну задачу, не дуже сильно замислюючись про потреби людини”, — пояснює Вікторія.
Технологічна застарілість — ще один вагомий недолік старих шкіл. Ідеться про відсутність сучасних вентиляційних систем, компʼютерного та спеціалізованого обладнання, яке б зробило процес навчання швидшим та цікавішим.
Як простір школи впливає на дитину
Довколишній простір здатен впливати на те, як ми почуваємось, й зокрема на нашу продуктивність — це доведено багатьма дослідженнями. Добре спроєктований освітній простір має в першу чергу сприяти виконанню його функції — стимулювати дитину до активності, допомагати розкривати потенціал, а не навпаки, пояснює Вікторія.
Та базово — цей простір повинен бути безпечним та комфортним для дитини, не викликати в неї почуття страху й дискомфорту.
“Є такі супер прості речі, як температура повітря чи кількість світла у навчальному просторі — вони напряму впливають на успішність учнів або студентів. Є дослідження, які показують, що оптимальна температура в школі — від 20 до 24°C. Все, що на градус нижче або вище — знижує успішність”, — розповідає Тітова.
Дійсно, згідно з результатами дослідження HEAD (Holistic Evidence and Design), яке проводили у британських школах у 2015 році, правильно спроєктовані початкові школи значно підвищували успішність дітей у читанні, письмі та математиці.
“Якісне природне освітлення допомагає створити відчуття фізичного і психологічного комфорту, а його переваги значно більші, ніж просто допомога для зору”, — йдеться у науковій роботі.
Наголошується, що основним джерелом освітлення у школах має бути денне світло. Воно повинне доповнюватись електричним освітленням, втім важливо, щоб це світло не було занадто яскравим та не давало різких відблисків.
У 2009 році дослідник Кеннет Таннер проаналізував 71 початкову школу у США, вивчаючи вплив природного та штучного освітлення у класах на успішність дітей. Виявилось, що правильне освітлення допомагає запамʼятовувати нову лексику та покращує результати тестів із природничих наук.
За словами Вікторії Тітової, слід ретельно проєктувати не тільки класні кімнати, а й проміжні шкільні простори, адже вони так само впливають на дітей та їхню поведінку. “Дітям потрібен спільний простір, де вони зможуть проводити час поза навчанням. Адже час між уроками інколи може бути важливішим, ніж час на уроках. А зараз дітям немає куди піти — є лише клас і коридор, де вони проводять весь свій час”, — каже Тітова.
Важливо приділяти увагу також простору шкільної їдальні, акцентуючи на дизайні та освітленні — споживання їжі там має бути щонайменше приємним. Встановлено, що навіть смачні страви не викликають у людей апетиту, якщо вони перебувають у просторі чи атмосфері, яка їм некомфортна.
Також є дослідження, які доводять, що шкільні простори можуть стримувати погану поведінку дітей. Експерти вважають, що учні починають себе погано поводити у “відокремлених зонах із низькою або нульовою активністю”. Саме тому шкільні приміщення мають проєктуватись так, щоб учні не почували себе ізольованими й “не мали можливості” поводитись деструктивно.
Для цього у дизайні шкіл слід використовувати більше скління, перетворювати якомога більше зон у корисні та активні простори, де діти зможуть по-різному проявляти себе, займатись творчістю тощо.
Хто займеться перебудовою радянських шкіл в Україні
Ідею трансформації радянських шкіл ініціював віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров. Проєкт реалізується Міністерством освіти у співпраці з громадською організацією Маріуполь Реборн та українським урбан-бюро Big City Lab.
Пілот проєкту передбачає розробку концепцій для пʼяти типових радянських шкіл — Q, C, H, H3 та O-типів побудови. Готові концепції передадуть Міносвіти для подальшого поширення та масштабування відповідних проєктів на усій території України.
“Працюючи над візією “Маріуполь 2040″, ми виявили, що 72% усіх шкіл міста — це 5 архітектурних типів будівель. Вони ж повторюються сотні разів у всій Україні. Відповідно, державі достатньо 5 проєктів трансформації, щоб зробити комфортними тисячі шкіл у всій країні”, — пояснює Вікторія Тітова.
Триденний воркшоп у Києві, організований Big City Lab, став першим етапом програми з трансформації шкіл. До проєкту доєднались три європейські бюро, які вже мають відповідний досвід перетворення старих радянських шкіл у своїх країнах — це DO ARCHITECTS (Литва), KAVAKAVA (Естонія) та ARCHICON (Угорщина). Усі вони об’єднані в ініціативу Rebuild the Wonderful, яку очолює архітекторка Гілма Теодора Гіліте.
Під час воркшопу європейські архітектори розповіли про свій досвід реновації радянських шкіл та відвідали пʼять типових шкіл у Київській області — на їх основі вони розроблять пʼять рішень для реконструкції, за якими відновлюватимуть зруйновані війною школи у всій Україні. Перші результати трансформації обіцяють показати вже за рік — у вересні 2024 року. Усю команду координуватиме українське бюро Big City Lab.
“Радянська імперія використовувала повсякденну архітектуру в цілях пропаганди та контролю над людьми, і, на жаль, ми продовжуємо користуватися цими спорудами. Країни Східної Європи вже понад 30 років незалежні — проте все ще реконструюють школи на основі радянських цінностей, замість того, щоби перетворювати їх на будівлі, що сприятимуть зв’язкам між людьми”, — коментує архітекторка з Литви Гілма Теодора Гіліте.
На її думку, Україна може стати у цій сфері прикладом для усієї Східної та Центральної Європи. “З цією метою ми запустили ініціативу Rebuild the Wonderful — її ціль у тому, щоб ініціювати трансформаційні зміни в Україні, одночасно надихаючи наші власні нації”, — каже Гілма.
Як це робили у Європі
Як показує досвід архітекторів з ініціативи Rebuild the Wonderful, радянські школи можна перебудувати й перетворити у людиноцентричні та комфортні. Наприклад, литовське бюро DO ARCHITECTS має у своєму портфоліо чудовий кейс трансформації радянського дитячого садка Pelėdžiukas у Вільнюсі.
Архітектори розмістили у кожній навчальній кімнаті ігрову зону під нахиленим скляним дахом — відтак простір має достатню інсоляцію, а діти весь час можуть спостерігати за мінливим денним освітленням.
Прямо із класних кімнат передбачили виходи, які ведуть на терасу на даху дитсадка. Усі необхідні зручності, такі як кухонний куточок, шафи та туалет, розташовані в центрі будівлі, щоб створити у просторі круговий рух. В головному просторі облаштували також амфітеатр, де проводять навчання та ігри. У тихий час простір перетворюється на спальню завдяки розкладним ліжкам.
Угорське бюро ARCHICON також має досвід трансформації дитсадка — фахівці перебудували дошкільний садок Vizafogó у Будапешті. Садок споруджений у другій половині 1980-х років й розташований у центрі житлового масиву, що оточений десятиповерховими “панельками”.
Внутрішні приміщення вдалось “пом’якшити” за допомогою деревʼяної обшивки, яку розташували на вікнах, меблях та акцентних зонах. Тут варто виокремити дерев’яну ігрову терасу у внутрішньому дворі, яку перетворили на комфортну функціональну зону. Чудовий приклад того, як можна працювати з внутрішніми просторами у школах і дитсадках.
Щоб краще зрозуміти потреби майбутніх користувачів, ARCHICON розробляли концепцію разом із вихователями дошкільного садка та адміністрацією.
Ще один кейс зі Словаччини — реновація C.S. Lewis Bilingual High School. Головна концепція проєкту — щоб усі учасники процесу навчання комунікували між собою, не були ізольованими. Таким чином, намагались створити стійку й комфортну для усіх систему, де пріоритетом є звʼязок між людьми. Щоб реалізувати проєкт, архітектори також опитували його майбутніх користувачів, активно залучали батьків разом із дітьми та молоддю. Що цікаво — деякі учні самі розробили свої класи та місця для відпочинку.
