Уколом по молі: як щеплення можуть урятувати каштани Києва і не лише столиці
Поки кияни збирають підписи під петицією, світовий досвід доводить: ендотерапія дешевша за заміну і вирубку дерев.
Осінь 2026 року для українців і киян вже п’ята воєнна осінь. Одночасно схожа і несхожа на попередні чотири. Змінюється характер війни, її тактика та технології, але незмінними у цій гонці залишаються деструктивні фактори: гинуть люди, руйнуються будівлі, а разом із містом страждає й його жива екосистема, зокрема дерева.
Питання збереження зеленого каркаса столиці не «законсервується» до кращих часів, а навпаки – лише загострюється. Нещодавній гучний скандал довкола вирубування столітніх дубів на Теремках засвідчує, що громада не готова списувати нищення вікових дерев на війну чи інші причини. Втім не менш гострою залишається проблема головного символу Києва – кінського каштана, або гіркокаштана.
Ця символічна для столиці рослина сьогодні потерпає від потрійного удару: екологічного навантаження мегаполісу, воєнних стресів та крихітного, але нищівного шкідника: каштанової мінуючої молі. Цього року кияни винесли питання порятунку міських дерев на рівень КМДА та Київради, запустивши петицію з конкретним планом дій. Про те, чому каштани цвітуть «перед смертю», як працює їхня «вакцинація» і скільки насправді коштує збереження зеленого щита міста, розбираємося по черзі.
МІНУЮЧА МІЛЬ ЯК ПЕРЕДСМЕРТНА СУДОМА: ЧОМУ ЩООСЕНІ ЦВІТЕ СИМВОЛ СТОЛИЦІ
Проблема каштанової мінуючої молі для Києва давня, проте з роками вона перетворилася з естетичного дефекту на повільне вбивство дерев. Личинки цього мікроскопічного метелика виїдають тканини зсередини листка, залишаючи по собі так звані «міни»: сухі іржаві плями. За теплий сезон міл встигає дати до трьох-чотирьох поколінь.
А до середини липня, коли містяни шукають рятувального затінку, київські каштани стоять обвуглено-рудими, на початку осені масово скидають листя. Опинившись у стресі, пошкоджене дерево «панікує» і запускає компенсаторний механізм: цвіте вдруге. Так кияни починають щоосені постити фотографії квітучих каштанів. Проте це не ознака весни, а передсмертна судома. Витративши залишки поживних речовин на повторне цвітіння, каштан зустрічає зиму виснаженим і часто просто вимерзає або стає легкою здобиччю для грибкових інфекцій уже навесні.
Але найгірше те, що ми навіть не знаємо точного масштабу лиха, ані навіть точних цифр, скільки ж каштанів мешкає в нашій столиці. Поки європейські мегаполіси і великі міста вже давно мають цифрові кадастри дерев із GPS-прив’язкою, унікальними ID-номерами й паспортами здоров’я екземпляра, Київ залишається у минулому столітті деревної інвентаризації. Війна лише поглибила цю інституційну прірву, зробивши питання зеленої інфраструктури нібито не першочерговим.
В описовій частині петиції на підтримку і лікування каштанів (про яку йтиметься далі) зазначається, що на балансі комунальних підприємств столиці перебуває орієнтовно 25 тисяч каштанів. Проте ця цифра дуже неточна. Тисячі каштанів ростуть на прибудинкових територіях, які формально належать ОСББ або ЖЕКам, і в районах за ними не наглядає ніхто, хіба лише витрачаючи кошти на обрізку, а не лікування чи догляд.
Джерело: www.ukrinform.ua