В Україні зареєстрували петицію з пропозицією дозволити громадянам за власним бажанням повністю вилучати по батькові з офіційних документів. Автори звернення закликають внести зміни до Цивільного кодексу та законодавства про державну реєстрацію актів цивільного стану, пояснюючи, що чинний закон дозволяє змінити по батькові, але не відмовитися від нього повністю. Це може створювати незручності з особистих чи сімейних причин, а також під час оформлення документів за кордоном.
Історія по батькові: чи завжди Бандера був Андрійовичем?
Звична формула «прізвище, ім’я, по батькові» має складнішу історію, ніж здається на перший погляд. Чи завжди українці називалися саме так? Чи був Богдан Хмельницький Михайловичем, а Степан Бандера – Андрійовичем? І коли взагалі з’явилося звичне ПІБ?
«Отчество» в Московії – маркер соціального статусу
В Московії, а згодом у Російській імперії, «отчества» були породженням бюрократичної машини, своєрідним привілеєм і маркером соціального статусу. Їх утворення та право присвоєння суворо регламентувалися. Російські царі неодноразово спеціальними указами визначали, хто і в якій формі мав право називатися «по батюшке».
Російська імператриця Катерина II запровадила різні форми «отчеств» залежно від класу. Орієнтиром для неї слугував «Табель про ранги» 1722 року. Чиновникам перших п’яти класів дозволили мати по батькові на «-ович», «-євич», особам шостих – восьмих – на «-ов» та «-ін». Ті ж, хто не потрапляв до табеля про ранги, тобто не належав до «благородного» дворянського стану, а належав до нижчих верств, відповідно, «по батюшці» не отримували.
Звісно, опцію по батькові не можна вважати «суто російсько-імперським винаходом». Патронімічні моделі існували в українській, білоруській, польській, скандинавських та інших традиціях. Однак Російська імперія перетворила патронімічне найменування на формалізований соціально-адміністративний компонент повного імені.
Чи був Богдан Хмельницький Михайловичем?
Енциклопедія історії України подає: Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович Хмельницький. Сьогодні ми сприймаємо таку формулу імені гетьмана як щось автентичне, що людина носила протягом життя. Але «Михайлович» не було обов’язковою частиною його імені в сучасному розумінні. У документах XVII століття його називали по-різному: ім’ям, прізвищем, титулом, іноді з вказівкою на батька. У тогочасних документах, козацьких реєстрах та дипломатичному листуванні його найчастіше називали Богдан Хмельницький, Гетьман Війська Запорозького.
У російській історіографічній традиції XIX століття форма «Богдан Михайлович Хмельницький» поступово стає звичною. Видатних постатей української історії дедалі частіше називали за звичною для імперської культури тричленною формулою, де ім’я з по батькові на -ич було обов’язковим для підкреслення статусу та офіціозу.
Показовий момент: Микола Костомаров у своїй фундаментальній праці «Богдан Хмельницький» (перше видання 1850-х, друге – 1859) пише: «Богдан Хмельницький Михайлович». У «Хронології високославних ясневельможних гетьманів», опублікованій у збірнику «Южнорусскія лѣтописи» 1856 року, Хмельницький теж названий: «Гетманъ Зеновій, посля названый Феодоръ или Богданъ, Михайловичъ Хмелницкій».
Чи Григорій Сковорода – Савич?
У 1923 році Микола Хвильовий іронізував: «Григорій Савич Сковорода – так російська інтелігенція любить: Григорій Савич, Ніколай Романович, Владимир Ілліч, Тарас Григорович. І є в цьому якась північна солодкість, упертість і калузькі нетрі…» Таке ставлення викликає питання: чи мав Григорій Сковорода по батькові?
Джерело: www.ukrinform.ua