«Екстрена служба має бути готова порятувати людину будь-якої миті, незалежно від того, скільки пацієнтів сьогодні до неї потрапило»
Принцип «кошти рухаються за пацієнтом», впроваджений у рамках медичної реформи, не може однаково застосовуватися до всіх галузей медицини. Зокрема, такий підхід не є доречним для екстрених та невідкладних служб. Про це в інтерв’ю «Главкому» повідомила професорка, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, заслужена лікарка України Ольга Голубовська.
За словами Голубовської, медична реформа спочатку охопила первинну ланку, а згодом поширилася на вторинний і третинний рівні. Найбільше від змін, на її думку, постраждали саме екстрені та невідкладні служби.
«Принцип «кошти рухаються за пацієнтом» до них просто не можна застосовувати. Це так само, якби сказати: пожежникам будемо платити лише тоді, коли вони щось загасили. Або СБУ – тільки коли вона когось спіймала. Екстрена служба має бути готова порятувати людину будь-якої миті, незалежно від того, скільки пацієнтів сьогодні до неї потрапило», – пояснила Голубовська.
За словами професорки, до невідкладних належить і інфекційна служба. Вона наголосила, що такі служби мають бути в постійній готовності надати допомогу пацієнту.
Окремо Голубовська звернула увагу на визначення вартості лікування в рамках пакетів Національної служби здоров’я України. За її словами, їй невідомо про інфекціоністів, яких би системно залучали до розрахунку відповідних тарифів. На думку професорки, реальну вартість лікування мають визначати спільно лікарі та фінансисти. Водночас заздалегідь передбачити витрати на конкретного пацієнта не завжди можливо.
Як приклад Голубовська навела кишкову інфекцію. Один пацієнт може перенести її без тяжких ускладнень, тоді як в іншого може розвинутися дегідратаційний шок, а згодом – ниркова недостатність. Відповідно, пацієнти з однаковим початковим діагнозом можуть потребувати різного обсягу медичної допомоги та витрат на лікування.
Ще однією проблемою професорка назвала ситуації, коли медичний заклад не має необхідного для лікування пацієнта, хоча офіційно допомога має бути забезпечена.
«І ось лікар опиняється між системою і хворим. Він бачить, що людині щось життєво необхідне, але сказати про це боїться, бо для лікарні можуть бути наслідки. Я не кажу, що так відбувається в кожному закладі, але така тенденція є», – розповіла Голубовська.
Водночас професорка визнала, що існують випадки, коли лікарні зловживають пакетами НСЗУ. На її думку, частина медзакладів таким чином намагається вижити в наявних фінансових умовах.
Голубовська вважає, що до обговорення фінансування медицини необхідно залучати профільні асоціації, лікарів та фінансистів. За її словами, це дозволило б визначити реальну вартість лікування та виявити проблемні місця системи.
Нагадаємо, у серпні Міністерство охорони здоров’я України затвердило єдиний стандарт із критеріями госпіталізації пацієнтів. Раніше відповідні вимоги містилися у різних клінічних протоколах, галузевих стандартах і документах медзакладів, через що підходи до госпіталізації могли відрізнятися.
Новий стандарт визначає підстави для стаціонарного лікування, серед яких потреба у цілодобовому медичному спостереженні, постійному моніторингу життєвих функцій, проведенні високоризикованих втручань або лікуванні, яке неможливо безпечно забезпечити амбулаторно. Водночас остаточне рішення про госпіталізацію залишається за лікарем з урахуванням стану конкретного пацієнта.